Творчі люди різноманітних професій чекають на літо так само натхненно, як школярі. Але не для того, щоб жбурнути в кут пензлі та стеки, розчинити вікна в припорошеній пилом майстерні й впустити туди сонячних зайчиків. Ні, влітку відбувається куди більш цікава культурна подія, заради якої майстри й проводять безсонні ночі за своїми верстатами впродовж року. Назва її  — мистецький ярмарок Art Basel.

Вже після можна видихнути та бігти на пляж, а поки, до червня, триває серйозна підготовка до участі у перетинанні своєрідного мистецького «екватора», або в у ролі учасника, або в якості глядача. Взагалі-то базельский ярмарок подія унікальна і непересічна з багатьох причин. Це той самий стартап, який влучно «вистрелив» з першого разу й досі не губив зацікавленості  з боку відвідувачів. А на нього намагаються потрапити чимало галеристів, кураторів й колекціонерів.

Почалась історія ярмарку у 1970 році, коли базельські галеристи Ернст Бейелер, Трудл Брукнер і Бальц Гілт вперше провели такий масштабний захід. Подивитись на твори сучасних митців захотіли  понад 16 000 відвідувачів. Адже вперше під одним дахом запрацювало 90 різноманітних галерей, що привезли роботи з 10 країн світу. Згодом вийшло так, що саме швейцарське містечко Базель стало тим місцем, де задаються культурні тенденції, відбувається ціноутворення й запалюються нові імена. Це опосередковано вплинуло на розвиток мистецтва в усіх куточках земної кулі, й зовсім скоро ярмарку стало тісно в просторих павільйонах Базеля. З відкриттям нових галерей в Маямі-Біч, Гонконзі та Парижі Art Basel віднині може похвалитися глобальним впливом, який поширюється на всі континенти.

Головна заслуга керівників Art Basel в тому, що ярмарок охоплює величезний, складний та постійно мінливий ринок мистецтва від картин старих майстрів до сучасних інсталяцій і NFT. Завдяки щорічним виставкам-продажам можна, наприклад, простежити еволюцію таких видів мистецтва, які в суспільстві на початку вважались чимось несерйозним й навіть шкідливим. Так було з графіті, яке в галереях Маямі-Біч набуло рис законного художнього перфомансу.

Загалом же це схоже на великий вулик, в якому завдяки кураторам відбуваються продуктивні, а часом і несподівані зустрічі між мистецькими роботами художників різних поколінь і походження. Отже, як розумієте, потрапити на Art Basel в будь-якій з його чотирьох локацій це щасливий білет для кожного митця. І тут головне витрати його з розумом, аби гідно заявити про себе.

На мій погляд, у 2023 році, Україна провела чудову презентацію робіт старовинних та сучасних українських митців під назвою «Народжені Україною». Мета проєкту — пролити світло на тривожну тенденцію, яка тривала століттями: найталановитіші українські митці минулого разом із їхніми досягненнями постійно привласнювалися російською імперією. Навіть після розпаду срср ця практика збереглася, оскільки сучасні українські митці теж стикалися з подібним ставленням до своєї творчості.

Архіп Куїнджі. Пейзаж

Ілля Рєпін. Українська хата

Галерея Born in Ukraine у ​​Kunstmuseum Basel зібрала 49 картин 18-20 століття та чимало полотен 21 століття. Роботи 31 художника з Київської національної картинної галереї були врятовані та евакуйовані з України під час бомбардувань міста Києва, коли музей зазнав руйнувань. Серед митців, чиї роботи представлені на виставці, – Ілля Рєпін, Дмитро Левицький, Володимир Боровиковський, Архип Куїнджі, Микола Ярошенко, Давид Бурлюк. Всі вони народились на українській землі. Але через те, що навчалися або працювали  в російській імперії, а згодом і в союзі, не без активної участі російської влади виникло уявлення про належність їхніх імен до російської культурної спадщини. Окрім цих етнічних українців, у «Народжені в Україні» також представлені митці з єврейським, польським, вірменським чи грецьким корінням, чия діяльність була сформована кількома різними національними традиціями, як-от Іван Айвазовський, Лев Лагоріо, Архип Куїнджі, Костянтин Крижицький, Ісаак Бродський, і Давид Штеренберг.

Виставка проливає світло на художників, яких у всьому світі помилково вважали російськими. Розповідає, що нема так званого «південноруського» напрямку у мистецтві, який йшов по курсу, відмінному від північної хвилі — московської концептуальної школи. Те що наші схильні до культурних крадіжок сусіди за весь час існування імперії та «совка» йменували «новою хвилею» було не просто новим — воно в першу чергу не було руським.

Михайло Гуйда. Портрет Параджанова

Як раз від цього загарбницького багатовікового російського контексту звільнялись куратори галереї Born in Ukraine й відновлювали історичну справедливість перед аудиторією зі всього світу. Чудова вакцина від засилля флеру російської культури, від якого ми ще довго будемо провітрювати не тільки українські домівки, а й приміщення величезних галерей світу.

Наталія Орінго