Вітаємо всіх з Днем Соборності України! Чергова порція хороших новин про українців уже чекає на вас 

22 січня 1919 року було підписано Акт Злуки: "Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України". Тож вітаємо вас з річницею цієї дійсно визначної для вітчизняної історії події. Щиро бажаю нашій Україні єднатися і лишатися квітучою, вільною і сильною! 

Зазвичай у цей день українці стають у ланцюги соборності, щоб фізично поєднати країну по обидва береги Дніпра. Зараз, звісно, це неможливо, але нові часи дають не лише обмеження, а й нові можливості. Кожен українець сьогодні має змогу встати у віртуальний ланцюг соборності: для цього потрібно зареєструватися на сайті Unite-ukraine.com.ua - і ваша аватарка з’явиться наступною серед тисяч аватарок інших учасників, що мають метр за метром вишикуватись аж на 1058 кілометрів маршруту. Ланцюг символічно перетне Дніпро п'ять разів: у проекції Києва, Черкас, Кременчука, Дніпра та Запоріжжя.

Традиція живих ланцюгів єдності тяжіє ще до 1919 року, але робити це щорічно українці почали з 1990-го. Найбільш відомий - ланцюг на мосту Патона в столиці, але по всій країні також будувалися свої окремі ланцюжки, що поєднували регіони. "Радіо Свобода" зібрало свідчення тих, хто брав участь у організації таких ланок.

Євген Гірник, м. Калуш: "Тоді на «ланцюг» вийшла вся наша родина. Я того дня із самого ранку на своєму «Жигулі» возив людей від міста Калуша до міста Болехова – це близько 50 кілометрів. Я зробив тоді, мабуть, десять ходок. О 12 годині я став у ланцюг на трасі перед містом Болехів. Піднесення тоді було велике".

Микола Тищенко, м. Донецьк: "Приїхавши до Києва, ми пішки пройшлися до Софіївської площі. Стояли упереміш із харків’янами і представниками інших областей. Побачити сотні тисяч людей, які святкували цей день, побути в тій атмосфері, співати із представниками західних областей пісень, яких, можливо, не тільки не знали, а й не чули ніколи – це було для наших людей величезне свято".

Марія Козак, м. Червоноград: "Цей день для нас став справжнім святом. На акцію ми поїхали всією родиною: мама чоловіка, моя мама, чоловік, син і донечка. Мама спеціально власноручно пошила прапор. Ми й досі його зберігаємо і на великі державні свята вивішуємо з вікна нашої квартири Цікаво, що навіть поляки брали участь в акції – вони ставили наші прапори разом зі своїми".

Живий ланцюг у Києві 21 січня 1990 року, фото Валерія Соловйова (TASS)

Живий ланцюг 2019-го року

А ще сьогодні члени українських громад по всьому світу - з Латвії, США, Естонії, Росії, Португалії, Литви та інших країн - передають нам з вами вітання на батьківщину. Вони записали спільне відеовітання, підготовку та запис кожен з учасників виконував самотужки. 

Єднаймося, українці! Зі святом!

Анастасія Орінго