Човен,

Мій маленький човен

Хвилями гойдає

Пам'ять день і ніч...

Бути маленьким паперовим човником не те саме, що великим кораблем. Побудований без складних креслень та технологій, випущений в стихію без випробувань, підтримуваний лише запалом, він опиняється сам на сам з негодами, здолати які неможливо без попутного вітру,  краплі везіння та великої надії. А на що ще сподіватись, якщо твоя водотоннажність дорівнює одному аркушу паперу та кільком рядкам, що на ньому вміщаються. Рух по приладах тобі заміняє рука малечі,  маяком служить радісний сміх. І нехай замість морських просторів ти частіше бачиш дощові калюжі десь посеред міста. В цей час, коли під тобою вода, а зверху безкрає небо, мій маленький човнику, ти справжнісінький підкорювач стихій, сміливий та незламний.

Паперовий кораблик в усі часи мав дуже глибокий сенс. Він уособлює собою надію, яка в силу свого по-дитячому довірливого характеру не бачить перешкод. А ще паперові кораблики нагадують нам про те, як важливо відпускати свої мрії у велике плавання. Нехай подекуди недосконалі, до кінця не обмірковані та спонтанні, ними все одно варто ділитися з Всесвітом. Бо кожний маленький паперовий кораблик прокладає невідомий маршрут для тих, що слідують за ним.

Марта Ігорівна, авторка конкурсного ескізу, відчула спорідненість образу човника з нами, українцями: «Люди й справді як ті маленькі човники яких розносить вітром по всьому світу: комусь пощастило знайти тиху гавань, хтось ще мандрує у пошуках, хтось чекає доброї погоди, а хтось на жаль потрапив в епіцентр бурі - але стійко тримається на плаву... Тож мій малюнок про останніх : про бурю та сміливий маленький кораблик, який долаючи всі перешкоди, мчить далі через бурю, через високі хвилі, мчить до своєї мети!»

На мій погляд, Марта Ігорівна має власне мрійливе бачення, що виражається у лаконічному зображенні та осучаснених силуетах знайомих речей, коли складні явища підпорядковуються гармонії простих форм. Подивімось, якою вийшла морська подорож маленького кораблика.

Сережки з англійською застібкою, як і було передбачено авторкою ескізу. Вага всього 6,2 грами, декоративний елемент не занадто великий, але водночас дозволяє вдосталь насолодитися сюжетом та деталізацією і, що важливо, закриває прокол на мочці.

 Головна задача при роботі з подібними формами – це збереження балансу, аби сережки впевнено тримали рівновагу та не відхилялися від заданого курсу. Тому наситити дизайн об’ємом та передати приємну щільність срібних хвиль потрібно так, аби не втратити ані ідею, ані почуття достачі. Сережки зручно сідають на стандартну мочку, не надто обтяжуючи її та не порушуючи прийнятного положення. Тож не вагайтесь встати за штурвал.

Що до покриття, то вибір дійсно буде складним. Адже це той рідкісний випадок, коли і оксидування, і білий родій ідеально пасують срібним формам. Полегшує задачу, на мій погляд, відсутність вставок, так можна зосередитись лише на принадах чарівного срібла та розфарбувати пригоди маленького човника за настроєм. Або зробити хвилі дзеркальними в променях яскравого сонця, або додати їм зворушливої глибини.

Човен,

Мій маленький човен

Хвиль не помічає,

День і ніч пливе...

Знаю, хвилю він здолає,

Мілину обійде

І шторм переживе!

Наталія Орінго