Навіщо все ускладнювати? Якщо поставити це питання собі чи опоненту, то одразу вирішується більшість проблем та розплутується чимало складних ситуацій. Коли бачиш речі такими, які вони є, багато чого проясняється, спадає імла невизначеності й проступають навіть ті деталі, про які не здогадувався.

Ця корисна навичка побачити справу в її загальному вигляді, не потрапляючи у хитрі пастки для відвертання уваги, допоможе й в стосунках з оточенням, й в ділових відносинах.

Та це не означає, що неоднозначності нема місця в сучасному світі. Пригадайте, з яким передчуттям ви зазвичай сідаєте дивитись новий фільм чи відкриваєте нову книгу. Певно, хочеться побачити неочікувані повороти сюжету та складні характери у головних персонажів. А які теми в мистецтві залишають по собі сильніші враження та викликають внутрішній діалог? Образи, зрозумілі без слів, чи ті, що потребують нестандартного погляду й навіть перегляду деяких принципів? Навіть у такому співіснуванні визначеного та неоднозначного криється амбівалентність людської натури. Цілком логічне явище у цьому неймовірному світі, сповненому протилежностей й подібностей.

Звісно упорядковувати все навкруги та дивитись на життя як на чорно-білий  смугастий шлях легше з усіх поглядів. Ти точно знаєш, де знаходишся і куди потрапиш, якщо зробиш крок у сторону. Блукання ж мапою, на якій розмаїття позначок, кордонів та областей різноманітних кольорів та відтінків, може бути довгим та непередбачуваним. Але воно є таким не тільки для вас, а для усіх навкруги — таких самих мандрівників, що обрали замість простого розподілу на чорне та біле більш складну механіку життєвої колористики. Тому ви неодмінно зустрінете тих, хто йтиме назустріч або навіть в одному напрямку з вами.