Хочу познайомити вас з чудовою книжкою, повз якої мимо пройти я не змогла. Як людина з головою у хмарах, обожнюю казки Андерсена з давніх давен. Але тільки нещодавно дізналася, наскільки відрізняються улюблені казки мого дитинства від того, що насправді писав Ганс Крістіан Андерсен…

Нас вже давно не дивує, що радянська імперія контролювала не тільки те, чим займається й харчується тіло людини. Впродовж всього відносно недовгого терміну існування імперія дуже ретельно перевіряла, що потрапляє людям в очі та у голови.

Трохи процитую передмову Галини Кирпи, перекладачки казок:

«…Казки Андерсена мають глибокий внутрішній смисл, психологічно довершені й вирізняються своєрідною побудовою сюжету. Їхня мова — жива, емоційна, близька до розмовної.

Світ казок Андерсена дихає світло й трепетно, бо це світ прекрасної мрії про справедливість, любов, добро, злагоду. Хоч часто йому доводилося чути: «Ну що ви, пане Андерсене! Це надто жорстоко. Моторошно! Ви перелякаєте дітей. Тут треба підкоротити. А тут — замінити... Господи, що у вас за речення? Довшого й не придумаєш!» Але він стояв на тому, що в дитині цікавість завше візьме гору над страхом. А хто боїться — візьме собі ліхтарика, присвітить дорогу й дістанеться туди, де від цікавості перехоплює подих. До того ж Андерсен нікому не дозволяв правити і втручатися в текст, адже сам мав бездоганне чуття мови і був прискіпливий редактор. Його лякали не страшні казки, а ті, що погано написані.

….

Популярність Андерсенових казок у світі була настільки велика, що їх весь час перекладали ще за життя автора. Усі інтерпретації Андерсена українською (чи через французьку, чи то через німецьку мови) — наша спадщина, яка свідчить лише про те, що ми весь час були в пошуку дороги до його казкового світу.

1873 року в Києві побачила світ перша збірка з двадцяти чотирьох казок українською мовою - «Казки Андерсена з короткою його життєписсю», які переклав за першотворами, як було там зазначено, М. Стариченко (тобто Михайло Старицький). А вже аж 1999 року десять казок із цієї збірки передрукувало видавництво «Веселка» під назвою «Мати» (упорядкував і написав коротке переднє слово до неї Григорій Кочур).

За сумнозвісної радянської епохи носії пропаганди атеїстичного виховання «виполювали» з казок такі слова, як Бог чи янгол, начебто вони були страшніші за слово чорт (яке чомусь дозволялося). Заміна одних слів на інші зміщувала художні акценти, бо не допускалася навіть думка про силу віри й молитви в житті героїв андерсенівських казок. А саме глибока віра й молитва допомагають багатьом із них витримати страшні випробування.

….

Тож новими перекладами дуже важливо повернути всі авторські акценти на свої місця. І заразом — перестати врешті-решт безсоромно друкувати переклади чи перекази казок Андерсена з російських перекладів. А таким робом у нас, на жаль, тепер перекладають усі, кому заманеться — журналісти, письменники, вчителі, читачі — ті, що мають доступ до неперебірливих видавців. Хоч годилося б не забувати, що в культурному світі це явище зветься дуже просто - «перекрад». Певно, нині Андерсен міг би написати ще й «Казку про перекрад»...»

Пропоную порівняти  уривки з традиційного тексту «Снігової королеви» та з книжки, про яку я розповідаю. Це опис звичайного щасливого дня за мить до того, як скалки тролячого дзеркала увіп’ються в Кая. 

 Традиційна пострадянська версія:  «Троянди цвіли цього літа чудово, як ніколи! Дівчинка навчилася співати пісеньку, в якій теж говорилося про троянду. Вона співала її хлопчикові, думаючи про свої троянди, і він підспівував їй. Діти тримали одне одного за руки, цілували троянду, дивилися на сонечко і розмовляли э ним. Які стояли прекрасні літні дні, як добре було під кущами ароматних троянд, що, здавалося, вічно цвістимуть і ніколи не пов'януть!»

 «Казки Андерсена» видавництво РМ, переклад Галини Кирпи:

«Того літа троянди цвіли як ніколи. Дівчинка вивчила псальму, де йшлося про троянди і, співаючи ії, вона думала про свій кущ. А коли дівчинка співала хлопчикові, то він їй підспівував:

«Троянд навкруги - без ліку,

Ісусик із нами довіку!»

Побравшися за руки, діти цілували троянди, милувалися ясним Божим сонечком і зверталися до нього, наче до самого Ісусика. Який чудовий літній день! Їм так гарно було сидіти біля кущів свіжих троянд — здавалося, вони цвістимуть вічно.»

Мені здається, що рядки з вірша данського поета, єпископа Г. А. Брорсона відчутно змінюють звучання казки. До речі, моя улюблена «Снігова королева» у першому українському перекладі мала назву «Снігова краля», що легше поєднується з данськими народними переказами про Крижану діву, володарку зими й холодів. 

Вимивати з очей скалки кривого злого дзеркала і вільно бачити світи, як казкові, так і реальні — в цьому й бачу місію нашого срібла. Тому й прикладаю його до сторінок, щоб вони обмінювалися магією простобачення…

Сподіваюсь, що тиждень складеться цікавим для вас. Хоча й завалені ми роботою з підготовки до виставки вище голови, про Андерсена точно є що розказати. Не можливо змінити цей божевільний світ одним помахом чарівної палички, хоча й дуже хочеться. Але ж це не значить, що не варто щодня лупати цю скелю та викорінювати брехню й зло. 

О.М.