Сьогодні у Скарбниці відбулася подія, на яку чекала з хвилюванням.

Уперше у залах, де розміщена виставка «Орінго. Мистецтво срібних історій», для відвідувачів читав лекцію про камені гемолог (дуже давно) і військовослужбовець (з 2022 року) Юрій Курилюк. 

Чому з хвилюванням? Наразі дуже складно щось планувати наперед, а коли треба поєднати багато людей одночасно в умовах війни, відключень світла та різних несподіванок — це дійсно виклик. У Скарбниці умови такі як і в усіх: холодно, темно, складно… Тобто під час підготовки ми нормально так перетурбувалися (кураторка Ірина Удовиченко в Києві, а я у Харкові), та й люди спочатку не записувалися, але пан Юрій сказав «Так, спокійно. Усе буде добре». А потім приїхав і дійсно зробив дуже добре. 

Не хочу вчергове виказувати захоплення знаннями Юрія Львовича та вмінням ними ділитися. Ще коли він проводив в Орінго семінари для команди, помітила цікавий момент: усе, що пан Юрій розповідав та показував, запам’яталося так, ніби було вирізано у камені. 

Особливий момент — щоразу теорія підкріпляється практикою: розповідь ілюструють не лише слайди на екрані, по рукам пускаються камені. Тоді можна відчути матеріальність магії й роздивитися справжній блиск скарбів, якими Земля дозволяє гратися своїм неспокійним дітям.

Теми на лекції висвітлювалися різні. Головна тема, наріжні камені творчості Орінго, виступила ниткою, на яку зібралися намистини-розповіді. Від самого початку стосунків людини й каменів (у якості прикрас) ми вирушили до каменів поліхромних, українських, австрійських тощо. Зазирнули вглиб кристалічних решіток і згадали майстрів огранювання. Торкнулися зміни цінності каменя, як ринкової, так і мистецької. Порахували камені, представлені у прикрасах на нашій виставці (пан Юрій нарахував 53 види). Трохи посумували за загубленими можливостями і знищеною огранювальною галуззю в Україні, обговорили бурштинову історію та волинські скарби. І якось непомітно минуло майже дві години… 

Без перерв і пауз пан Юрій розкривав кам’яні таємниці та творив магію причетності. Ніхто не пішов, слухали й аплодували. Потім підслухала поміж відвідувачів чудовий опис події: «Я отримала більше, аніж мої найбільші очікування».  

Дуже вдячна усім відвідувачам, хто не злякався обіцянок холоду та темряви і розділив з нами сьогоднішній день. І дякую за квіти, вийшло чудове свято. 

Також пану Юрію аплодували, бо саме сьогодні, 2 листопада, в нього День народження. Мабуть, це один з найдивніших способів відсвяткувати, але й точно не найгірший — енергія не лише віддавалася, а й щедро поверталася.

Нам дійсно дуже не вистачає живих зустрічей з розумними людьми, які не лише добре засвоїли матеріал, а й люблять свою справу. 

Юрій Курилюк не встиг розповісти, що майже усі камені з його розповіді вже зустрічаються у сріблі Орінго. А ті, які поки не потрапляли в наші колекції, мають усі шанси потрапити. І ще він не сказав, що багато у чому різнобарвністю Орінго завдячує нашим з ним спільним цінностям. 

Після завершення лекції про камені я теж мала невеличкий виступ: трохи додала про творчість і показала деякі прикраси. Розповіла про свою теорію, що просто срібло — чистий аркуш чи полотно. Готова прикраса, де камені не передбачені, а усе розповідається лише світлом і тінню, це ніби графіка, намальована вуглем чи тушшю...  Вгадаєте, які камені я порівнювала з акварельними, олійними та акриловими фарбами й чому? Хто був — не підказуйте, будь ласка. 

Завтра я вже завершую справи у столиці та вирушаю додому. Найближчими днями оброблю свої враження, передивлюся відео і тоді напишу продовження про виставку, камені та чому в Орінго такі чудові друзі. 

Тримаймося. Далі обов’язково буде.

З любов’ю, Олена Маслова