Перлова сережка, золоте шиття, рубіни й смарагди в перстнях – прикраси на старовинних портретах незмінно вражають та привертають увагу. Та все стає ще цікавішим, коли на полотні зображують того, хто створив усю цю дорогоцінну красу…

З винахідом фотокамери увіковічити себе стало значно простіше. Раніше ж потрібно було знайти відповідного художника, домовитися про чималий гонорар, витримати не одне позування – й сподіватися, що результат порадує! Недивно, що власні портрети замовляли лише заможні люди. Були серед них й майстри ювеліри…

Йоганн Мельхіор Дінлінгер, німецький Goldschmied, «золотих діл майстер», відносився саме до таких, заможних й впливових людей. Придворний майстер курфюрства Саксонії та короля Речі Посполитої Августа II, він творив у пишну епоху бароко. Золото та срібло, емаль і слонова кістка, складні скульптури та декоративні чаші – ювеліру не доводилося обмежувати себе ні в фантазії, ні в матеріалах. Одна з його робіт, золотий кавовий сервіз, включала в себе біля 5600 діамантів й оцінювалася у  50000 талерів. По цінам тих років за вартість цього сервізу можна було придбати симпатичний палац 

Деталь сервізу

Втім, навіть без цієї коротенької історичної довідки, дивлячись на портрет роботи Антуана Пене, можна здогадатися, що перед нами успішний й заможній майстер. Його одяг (до речі, цікаво, що для позування ювелір обрав зручний домашній одяг) прикрашений хутром, поза владна, на темному фоні виділені обличчя та рука. Йоганн Дінлінгер з гордістю вказує на свій витвір – пишно декоровану чашу.

Зауважу, що чаша «Купальня Діани» була створена за 17 років до портрета, у 1705 році. У майстра було ще чимало часу на інші, не менш красиві речі, але залишитися у віках він побажав саме з нею. І недарма: тут є на що подивитися!

Декоративна чаша створена з халцедону (подивіться, як майстерно передана на полотні його дивна напівпрозорість). Основу вази складає емальована голова оленя, що відсилає нас до легенди про сувору богиню Діану та мисливця Актеона. Заблукавши в лісах, хлопець випадково побачив богиню в момент купання – і в покарання вона перетворила його на оленя. Мисливські пси побачили цього оленя й розірвали власного ж господаря…

Втім, чаша настільки вражає уяву, що сумний сюжет мимоволі забувається. Тендітна постать богині та путті, з яким вона грає, вирізані зі слонової кістки і ніби світяться. Цікаво, що створені вони були іншою людиною – видатним скульптором тієї доби, Балтазаром Пермозером. Працював над чашею й брат Йоганна, Георг Фрідріх Дінглінгер – він займався емаллю.

Роздивлятися деталі можна довго: тут й дивовижно натуралістичні собаки, й срібні дельфіни, пишна золота оправа, перли, діаманти, орнаменти… Понизу можна помітити напис, що схвалює обережність: DISCRETION SERT EFFRONTERIE PERD. Тож чаша мала не тільки прикрашати, а ще й повчати.

Як ви мабуть здогадуєтесь, готову чашу придбав курфюрст Август II Фрідріх за чималу суму у 8000 талерів. Вона стала першою з низки декоративних чаш, створених у майстерні  Дінлінгера. Пишні, у кращих традиціях бароко, вони переказували старовинні міфи й слугували єдиній цілі: прикрашати палаци й заможні будинки.

Наразі «Купальня Діани», як і інші витвори Йоганна Дінлінгера, зберігається в Grünen Gewölbe, дрезденському музеї коштовностей. Їй судилося пережити кілька буремних сторічь, вціліти при бомбардуваннях… Та навіть якби трапилося інакше, історія чаші й ювеліра збережена на старовинному полотні, і дорогоцінне сяйво, майстерно передане фарбами, не згасає.

Ольга Орінго