До оголошення незалежної України чи не в кожному домі можна було знайти різноманітні значки. В колишньому союзі дуже любили відзначати досягнення маленькими шматочками металу з радянською символікою. У моїх батьків не було великого різномаїття чи хоч якоїсь подоби колекції, можливо тому мені особливо запам’яталась лише одна відзнака — опуклий ромб яскраво-лазурного кольору з білими краєчками.

Відверто кажучи окрім вдалого кольорового поєднання яскравого синього фону та  золотавого герба, нічого привабливого у ньому не було. Вже у дорослому віці я дізналась, що такими значками нагороджали випускників вишів. На урочистих подіях носити їх рекомендували під іншими орденами та медалями. «Достойна» окраса безликого радянського одягу.

Сьогодні подібні відзнаки все ще існують, як в держустановах, так і в великих приватних корпораціях. Вони звільнились від задушливої пропаганди й демонструють різноманітні сюжети, хоча й найчастіше дизайн тісно пов’язаний з діяльністю установи, для якої виробляються такі значки. От тільки у навчальних закладах великих змін не відбулось. По суті нам у спадок дістався той самий радянський ромб, в середині якого «дизайнери-реформатори» розмістили тризуб.

Проте на заході чимало університетів, коледжів та шкіл мають давні традиції носіння значків. Ними пишаються, їх колекціонують,  а задля вручення деяких навіть впроваджують церемонії. Подивімось?

Навчальні заклади зазвичай мають власну емблему, герб. Інколи в ньому закладено історичне минуле, часто — елементи герба засновника або поважного благодійника. І цей герб активно просувається у публічному просторі шляхом створення форми з нашивками та брендованих аксесуарів. Так, школа, коледж чи університет — це справжній бренд, який має репутацію та ревно її оберігає. А здобування освіти — це важка і самовіддана праця, тож якимось чином продемонструвати належність до певного закладу є поважним для його студентів й учнів. І найлегше це зробити за допомогою значків, котрих у західній системі освіти величезна кількість. Оксфорд, Кембридж, Гарвард і навіть не такі відомі університети мають власні нагрудні значки. Це визнання та знак приналежності до великої спільноти, символ початку великого шляху, стартом якого стануть знання, отримані в стінах альма-матер.

Та є випускники, для яких носіння нагрудної відзнаки починається лише з закінченням навчання і є дуже важливим кроком у професійній діяльності. Мова йде про красиву та щемливу традицію «приколювання» медсестер та медбратів. Вона походить від нагороди, врученої легендарній медсестрі Флоренс Найтінгейл. Відома як мати сучасного медсестринства, вона була нагороджена Червоним Хрестом Святого Георгія в 1860-х роках за невтомну працю під час Кримської війни. Щоб розділити цю честь, Флоренс вручила медаль за відмінність своїм найталановитішим випускникам. Невдовзі Школа медсестер Найтінгейл при лікарні Св. Томаса в Лондоні розробила окремий значок для нагородження всіх медсестер, що закінчили програму навчання.

До 1916 року практика церемонії «приколювання» була стандартною для всіх Сполучених Штатів і Англії. Зараз вона поширилась далеко за межі цих країн. Школи медсестер розробили власний дизайн значків, виготовляють їх переважно зі срібла або золота і колишні вже випускники продовжують носити ці значки під час роботи в лікарнях. Випускник або випускниця можуть самостійно обрати людину, яка приколить цей значок на церемонії: це може бути улюблений викладач або хтось з рідних чи друзів.

Ця посвята знаменує вступ до медичної спільноти з її багатою і гордою історією, початок нової кар'єри, в якій їм доведеться бути самовідданими на благо багатьох інших. А чи маєте ви значки, що пов'язані з роками навчання чи професійним шляхом?

Наталія Орінго