Чи можете ви уявити собі одяг, який коштує дорожче за автомобіль, одягається за допомогою інструкторів, а коли не носиться, демонструється у вітальні як предмет розкоші? Саме таке цікаве життя у сучасній Японії має традиційне кімоно.

Строго кажучи, слово "кімоно" перекладається просто як "одяг": це загальна назва для вбрання, який походить від китайського халата. Власне, на походженні схожість у різних кімоно і закінчується. Традиційно існували дуже різноманітні кімоно: їхній крій, колір і декор залежали від соціального стану, пори року та офіційності обстановки, для якої їх одягали. Особливо складна класифікація та ієрархія була у жіночого одягу, що розрізнявся за ступенем формальності: від суворо регламентованого куротомесоде, яке носять на офіційних прийомах і релігійних церемоніях, до невимушеного юката, яке, по суті, є банним халатом, але із задоволенням одягається і просто так.

Святкові кімоно, 1923 рік

Сьогодні в Японії кімоно вдягають тільки на церемонії та свята - наприклад, на весілля або шкільний випускний. У повсякденному житті можна зустріти хіба що халати-юката, і то нечасто, втім, існують професії, на яких без кімоно не обійтися.

Традиційне весільне кімоно

Кімоно у повсякденному житті

Сучасні японці часто навіть не вміють одягати кімоно: це тільки здається, ніби його можна накинути, як халат, і все, насправді ж це справжнє мистецтво. Доходить до того, що чимало жінок перед важливими церемоніями користуються послугами особливих інструкторів з надягання кімоно. Подібні послуги з'явилися після Другої світової війни і початку стрімкої вестернізації Японії, і донині не втратили актуальності. 

Інструкція, як правильно стояти і сидіти в кімоно, 1941 рік

Утім, у невисокій популярності традиційного одягу немає нічого дивного: кімоно, особливо офіційне, пошите за всіма правилами - дуже дороге задоволення. Сьогодні воно може перевищувати за вартістю автомобіль. Непростий і догляд за кімоно - покласти його в шафку та забути не вийде. Складати цей одяг потрібно строго певним чином, а краще не складати взагалі, а користуватися особливими вішалками (кімоно на вішалці не соромно навіть виставити у вітальню, щоб ним милувалися як предметом мистецтва). Також його потрібно регулярно провітрювати. А вже прання кімоно - взагалі цілий ритуал: спочатку кімоно потрібно розпороти, акуратно випрати кожен елемент, висушити і тільки потім зібрати назад  Тож недивно, що більшість японців обирає здавати кімоно в спеціальну службу чистки (а ще краще взагалі його не купувати...). 

Інструкція по складанню кімоно

Мистецтво носіння кімоно неймовірно вишукане, але й неймовірно складне. Сьогодні, особливо в ультрасучасній Японії, мало хто може приділити час правильному вдяганню кімоно або багатогодинному пранню й традиційний одяг стає предметом мистецтва: втім, чи так це погано? Можливо, це допомагає цінувати традиції ще більше?

___

Для обкладинки статті використана картина Дж. Брайтнера "Дівчина в білому кімоно"

Ольга Орінго