Неважко уявити, про що думає більшість людей, почувши слово «скоморох»: про щось божевільне, строкате, галасливе... і російське. І абсолютно несправедливо! Скоморохи, наполовину актори, наполовину блазні (і навіть трохи жерці) розгулювали всією східною частиною Європи, непогано почувалися в Києві, і навіть вплинули на майбутніх кобзарів і лірників! 

Скоморошество - явище давнє, буйне, стихійне і почасти хтонічне. Ні, в даному випадку це не красивий епітет, а справжнісінька правда. Блазні, актори, музиканти і фокусники не тільки розважали народ на площах, а й, приміром, супроводжували похорон, а в їхніх виставах непристойні жарти часто не можна було відрізнити від магічних заклинань. Та й загалом скоморошество - явище складне, можна навіть сказати, серйозне! До речі, за однією з версій, слово «скоморох» походить від дуже сильно переробленого грецького σκώμμαρχος «скоммархос», що в перекладі означає «начальник глузування». Звучить майже як назва солідної посади!

Як відомо, карнавальна культура потрібна нам для того, щоб звичайна культура не задушила нас своєю серйозністю. Карнавальні дійства відомі з давніх-давен: від римських Сатурналій до середньовічних фестивалів, від фольклорних пародій на меси та судові засідання до сучасних мережевих мемів. Чим складніша культура і суворіші її правила, тим сильніше хочеться їх порушити, чи не так? Саме цим в-основному і займалися скоморохи: порушували всі можливі правила. Порядній людині належить мати дім, сім'ю, справу, шанувати Бога і поводитися стримано. Скоморохи ж подорожували величезними натовпами, чоловіки і жінки упереміш, на одному місці затримувалися рідко, на життя заробляли музикою, виставами та іншими маловшанованими речами, а під час цих самих вистав щосили богохульствували і вживали такі вирази, що навіть сучасним вченим ніяково читати. Не дивно, що в очах порядних людей скоморохи виглядали як мешканці іншого світу. Популярність у них, проте, була божевільна, особливо серед селян і городян: хто не міг перевернути з ніг на голову власне важке і сумне життя, міг хоча б подивитися, як це в інших виходить.

Скоморохи у Великому князівстві Литовському, 1555 рік

Однак була у скоморохів ще одна важлива роль. Скоморохи, на думку вчених, уперше з'являються в XI столітті: найперше свідчення їхнього існування - фрески в Софійському соборі в Києві, які зображують людей із музичними інструментами. XI століття - це дуже рано. Київська Русь ще толком не встигла звикнути до власного хрещення, і народ все ще згадував і старих богів, і місцевих духів. І скоморохи стали свого роду посередниками між богами, що йдуть, і людьми. На це вказують і звичай кликати скоморохів на похорон, і - почасти - велика кількість у їхніх піснях всіляких міцних виразів: хоч як би дивно це не звучало, але в багатьох культурах лайки і непристойні жести служать оберегами від зла! Навіть у пізніші та пристойні християнські часи чортів і самого диявола нерідко проганяли зовсім не християнськими виразами. Тож не буде великим перебільшенням сказати, що в Київській Русі скоморохи виконували почасти жрецьку функцію. 

Промальовування фресок з Софійського собору

Схоже, що церква щось подібне й підозрювала, оскільки від самого початку скоморохів активно переслідувала. Але якщо в епоху раннього і класичного Середньовіччя вона робила це без особливого фанатизму (навряд чи сильніше, ніж католицька церква переслідувала паскудників-вагантів), то в більш пізні часи просто-таки розбушувалася. Причому найактивніше скоморохів переслідували... вгадайте, де? Правильно, на території сусідньої з нами країни. Якщо в ранньому середньовіччі вона ще мала шанси під благотворним впливом Київської Русі стати чимось пристойним, то в XVI-XVII століттях вона остаточно перетворилася на щось страшне й дрімуче, де не могла вижити жодна культура - навіть буйні, похабні скоморохи. Православна церква влаштувала на них справжнісінькі гоніння, зривала виступи, заарештовувала, знищувала інструменти. А в один прекрасний момент розв'язала проблему радикальним способом: взагалі заборонила всім мешканцям московії грати на музичних інструментах! Про всяк випадок, мабуть.

У 1630-х роках у москві у складі німецького посольства побував учений і географ Адам Олеарій. Він залишив безліч колоритних описів і малюнків; за ними легко зрозуміти, що за 400 років росія практично не змінилася. Наприклад, донині актуальне спостереження Олеарія, що «московитське управління треба вважати таким, що перебуває в найближчій спорідненості з тиранічним». Довелося вченому бути свідком гонінь на скоморохів і взагалі на музику: «нинішній патріарх два роки тому спершу суворо заборонив існування ... шинкарських музикантів та інструменти їхні, які трапляться на вулицях, наказував одразу ж розбивати та знищувати, а потім і взагалі заборонив русичам усяку інструментальну музику, наказавши в будинках скрізь відібрати музичні інструменти, які й вивезли ... на п'яти возах за Москву річку і там спалили». Дуже характерний спосіб дій. Погодьтеся, несправедливо було б залишати скоморохів культурі, яка поводилася з ними в такий огидний спосіб. Тим паче, що вони значно вплинули й на нашу з вами культуру!

На фото: каблучка «П'ятниця. Музика днів»

Що новішим і освіченішим ставав час, то менше було потреби в блазнях-чаклунах та їхніх виставах. До XVIII століття скоморошество зникло. Однак не можна сказати, що повністю: у нього з'явилося безліч спадкоємців! Це і «народні театри», і балагани, і навіть, згідно з деякими дослідниками, колядування! Згадайте Маланку та традиційні колядницькі компанії: якщо подивитися збоку - суцільне язичництво упереміш з імпровізованим театром. Але найцікавіше, що скомороші традиції вплинули на кобзарів і лірників! Репертуар у них, звісно, зовсім інший, але деякі спільні риси безперечно є: кобзарі постійно мандрують, не затримуються на одному місці, живуть музикою і піснями та зовсім не схожі на людей із «нормального», звичного світу. До речі, є щось спільне зі скоморохами і в сучасних вуличних музикантів... Що доводить, що поки стоїть світ, людям хотітиметься вивернути його навиворіт. 

Женя Орінго