Я довго думала, обирати рандомно чи знехтувати долею й обирати самостійно, але коли помітила, що табличку вже зробила, то вирішила більше не сперечатися, а завантажити двадцять ніків в рандомайзер. І ось що вийшло…

Доля сьогодні посміхнулася Тетяні Володимирівні (Mikurianka):  Перефразую девіз героїні згідно правил психологічних установок і так щоб він підходив кожному з нас: "Сьогодні я продовжую жити"

Чудовий вибір, підходить як ріднесенький! 

Девіз Вайолет, головної героїні фентезійного романа «Четверте крило» звучить трохи інакше, в мінорному ключі, на відміну від позитивно-реалістичного девіза Тетяни Володимирівни. От нібито зміст фраз однаковий, а відчуття зовсім різні, коли ми чуємо «Сьогодні я не помру» і «Сьогодні я продовжую жити».

Мені стало цікаво, і я трохи пошукала в романі, як ще відгукується на думки та слова Вайолет слово «сьогодні». Погляньте на цитати, вони багато пояснюють про неймовірний характер срібної дівчини, яка б чудово вписалася в поточні українські реалії. 

 Розділ 1: «Я не помру сьогодні. Схопившись за краї брили, я переношу на неї свою вагу настільки, наскільки можу покластись на слизьке каміння, аби утримати та підтягти ліву ногу. Ступня моєї ноги знаходить доріжку. З цього моменту в історії недостатньо фактів, щоб урівноважити мої думки…»

 Розділ 2: «Сьогодні я не помру. Ці слова стають моєю мантрою, вони відлунюють в моїй голові…»

 Розділ 3: «Дракон темно-синьої барви, здається, нахиляє до мене голову, так ніби його примружені золотисті очі бачать крізь мене страх, що викручує мій живіт і сумніви, які підступно звиваються навколо мого серця. Б'юся об заклад, він навіть бачить бинт, що обмотує моє коліно. Він знає, що я в невигідному становищі, що я занадто мала, щоб залізти на його передню лапу і осідлати, занадто квола, щоб їздити верхи. Дракони завжди знають.

Але я не втечу. Я б не стояла тут, якби кидала все щоразу, коли здавалося, що щось неможливо подолати. Я не помру сьогодні. Слова повторюються в моїй голові так само, як і перед парапетом і на ньому.

Я випростовую плечі і піднімаю підборіддя.

Дракон кліпає, що може бути знаком схвалення або нудьги, і відвертається…»

 Розділ 17: «- Сьогодні я точно достатньо падала, - перевіряю пов’язку на руці. Принаймні шви не розійшлися…»

 Розділ 29: «Те, що я думаю зробити з ним, коли він так на мене дивиться, напевно зруйнувало б мене, однак сьогодні я не впевнена, що мене це хвилює…»

Неймовірна дівчина, захоплююча історія і чудовий девіз.  А тепер підвіс «Доля драконів» слугуватиме вірою і правдою ще одній незламній дівчині, як подарунок від мене. Я впевнена, що тандем вийде потужний та блискавичний. Можна обирати будь-який з трьох з фото нижче, Тетяно Володимирівно. 

Друзі, дякую усім за увагу! Не пропускайте наші рідкісні активності, будь ласка, хочеться продовжувати дарувати вам радість, поки є така можливість.

З любов’ю, Олена Маслова