Срібне трояндове поле, хлопчик, що тягнеться до Лиса, кумедний Лис, один-єдиний з сотні лисів, малюнок, що вільно перетікає зі зовіншньої сторони каблучки на внутрішню...

Так, це нові прикраси у колекції, присвяченій Сент-Екзюпері! Як саме й чому вони народилися? Розпитуємо авторку прикрас, Олену Маслову — і спробуємо вчасно повернутися з подорожі всесвітом натхнення.

  Творчість Сент-Екзюпері не перший раз надихає, але як виникла ідея створити саме ці прикраси?

О.М:  На початку року мені намріялася складна колекція, де на фоні Харкова, як особливої території свободи, нашарувалися думки видатних письменників та істориків. На жаль, запланована подія, на якій мала відбуватися прем’єра, відмінилася з непередбачуваних обставин, і я відчула, що нагадування про улюблені, давно знайомі книжки — єдине, що зараз можу зробити щиро й якісно. Тому колекція цього року поступово будується і чомусь навколо Екзюпері.

На відміну від підвіса «Слони та баобаби», який чекав своєї черги в замальовках дуже довго, ідея каблучки про Принца та Лиса народилася спонтанно, коли гортала маленьку чеську книжечку-цитатник.

Завжди подобався малюнок, де Принц стоїть у проході до трояндового саду. Це ніби миттєвий знімок подиву, та навіть не подиву, а ошелешення від надмірності краси — він же весь час вірив, що його Троянда єдина. Люди схильні вважати себе, своє оточення та свої проблеми особливими й унікальними, навіть якщо поруч тисячі таких же самих…

Подивилася, що цитата там з дорогої моєму серцю «Цитаделі» та знайшла розділ, звідки саме: «Щоб виростити помаранчеве дерево, я беру добрива, гній, копаю лопатою землю, а ще обтинаю гілля. Отак постає дерево, на якому можуть розпуститися квіти. Але я, садівник, перегортаю землю, не переймаючись ані квітами, ані щастям, бо для того, щоб дерево зацвіло, спершу має бути дерево, а для того, щоб людина була щаслива, спершу має бути людина...» (Розділ LХХХ)

І раптом виникло непереборне бажання підійти ближче і зазирнути за стіну, щоб побачити інший бік історії. Чи насправді за стіною пустеля, яку я там уявляю?

Або може розумничок Лис вже чатує за рогом і готовий до спілкування з Принцем?

Дивного тут нічого немає — будь-яке творіння Екзюпері має безліч потаємних ходів за рядками й між рядками, треба тільки ближче підійти.

  Який момент у процесі створення був найскладнішим і хто працював над втіленням каблучок у срібло?

О.М:  Спочатку в моїй уяві це була одна каблучка, де усе разом: хлопчик і лис, кам’яний мур саду та шпалери троянд, пейзаж земний і пейзаж космічний, а ще - та сама троянда... Але ніяк не могла обрати, хто стане центром цієї історії, під яким кутом її розповідати та наскільки символічними мають бути зображення.

Потім сцена в цілому склалася і треба було вирішити, об’єм чи графічність. Мені хотілося опуклі деталі, тому що до них дуже приємно торкатися і картини змінюються під впливом освітлення та навкілля, але також бачила цю історію через лаконічні лінії, схожі на гравірування.

Тоді ми з Павлом вирішили робити два шари історії – опуклий буде ззовні, а легкими штрихами вона звертатиметься всередину.

І раптом прийшло чітке розуміння – ми зробимо дві схожі каблучки, які можуть бути як на одному пальці, так і парними на різних руках. Окремо вони теж виглядають завершеними.

  Принц, Лис, Троянда, дзеркальне відображення, інші цікаві деталі… Як вони поєднані між собою і чому обрані саме вони?

О.М:   Історія насправді дуже проста — ці образи, створені Екзюпері,  розкривають відчуття наших часів. Можливо, це тому що він писав казку, коли йому було дуже сумно у чужій країні, коли серце його краялося від болю за близьких людей та рідну країну і тепер нам воно відлунюється без викривлень, бо усі ми з кимось не поруч.

Ми віддзеркалюємося одне в одному, та, щоб не множити смуток, треба шукати людей, віддзеркалювати яких приємно й важливо.

Пам’ятаєте, коли Принц опинився на невідомій йому території, як неприємно здивувала його наша Земля?

«— Он як...— сказав маленький принц.

I почувся дуже нещасливим. Його квітка запевняла його, що вона на всьому світі одна така. А ось тут буяло п'ять тисяч таких самих квіток, лише в одному саду!

….

А потім він ще сказав собі: "А я гадав, що маю такий скарб — єдину в світі квітку, а то звичайнісінька троянда. Проста троянда і три вулкани заввишки до колін, і то один з них погас, певне, назавжди — цього замало, щоб величати себе принцом..."

Він упав на траву й заплакав».

Я теж часто почуваюся сумно й самотньо. Майже усі мої близькі люди не поруч, війна продовжується, кожен день приносить нові випробування... Але все одно допоки жива, продовжую шукати можливості та відкривати таємні ходи — віру в  дива ж ніхто не забороняв.

У Маленького принца таким дивом стало знайомство з Лисом, коли він аж ніяк не сподівався бути втішеним.

«– Узнати можна тільки те, що приручиш, – сказав лис. – У людей вже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друга – приручи мене!

– А що для цього треба робити? – спитав маленький принц.

– Треба бути дуже терплячим, – відповів лис. – Спочатку ти сядеш трохи далі від мене на траву, ось так. Я краєм ока поглядатиму на тебе, дивитимусь, а ти нічого не казатимеш. Мова – це джерело непорозуміння. Але кожен день ти сідатимеш трохи ближче...»

 Я свідомо наразі не хочу препарувати кожне зображення, бо коротко про це не розкажеш. Нехай каблучки «Лис і Маленький принц» та «Маленький принц та Лис» підуть в люди без інструкцій, а там подивимося.

  Чи мають ці каблучки шанс перевершити комерційний успіх легендарної «Це шляпа?»  Чи все ж вони створювалися радше для душі, ніж для продажів?

О.М:  Впевнена, що наздогнати легенду не вдасться нікому, навіть срібному Держпрому — за сім років «Це шляпа?» мала змогу закохати в себе тисячі людей. Удав зі слоном, на мою думку, один з самих простих та яскравих образів сучасного світу, а каблучка вийшла легка і вдала в усіх сенсах. Але у чарівної парочки також є шанси знайти чимало володарів, бо я вже побачила яке враження вони справляють наживо. Щаслива робити речі, які відгукуються та створюють зв’язки між людьми.

  Уявімо, що Сент-Екзюпері можна було б подарувати лише одну з двох каблучок. Яку?)

О.М:   Там, де хлопчик всередині.

Не знаю чому. Можливо, щоб пустельна довговуха лисичка поруч з трояндами нагадувала йому про Сільвію, близьку подругу з Нью-Йорку, якій він залишив дорогоцінний рукопис з малюнками, коли знову відправлявся на фронт? Це дуже гарна історія, яку я обов’язково розповім трохи згодом.

А сьогодні відпускаю у ріку буття срібні талісмани для тих, хто шукає друзів або сумує за ними, для тих, хто любить одну троянду чи милується пишними садами, для тих, кого приручили і для тих, в кого це диво ще попереду. Будемо терплячими. Будемо послідовними. Будемо дієво вірити в дива.

Розповідати про каблучки та їхній символізм можна ще довго, але нам уже кортить поділитися з вами радістю від їх появи. Тим більше, що трапилося подвійне диво: нові прикраси вже в наявності — обидва варіанти, — і їх можна негайно замовляти!

Милуйтеся Лисом і трояндами, обирайте, яка з каблучок прикрасить ваш пальчик, а в коментарях залишайте питання про прикраси чи життя (що є одне й те ж саме в Орінго) Олені Масловій. Наступного тижня зробимо ще одне розгорнуте інтерв'ю з відповідями.

З любов'ю, команда Орінго