Історія про ціноутворення та світосприйняття, або як зіпсувати собі вікенд… 

Зранку сиджу над таблицями, поки складається відверто погана картина. Підняття цін для мене травматична подія, бо я — людина творча і спонтанна, а ціноутворення вимагає розсудливості й рішучості. Склала пояснення про те, чому це необхідно зробити, і ділюсь їм з вами, щоб не відступитися.

Ми дуже багато і чесно працюємо, творимо гарні речі та точно заслуговуємо на продовження шляху. Наші срібні прикраси дійсно робляться у Харкові та клеймуються згідно чинного законодавства у підприємстві пробірного контролю, що з'їдає сотні тисяч гривень. Так, я мрію галузеве законодавство модернізувати і рухаюсь у цьому напрямку, але то довгий процес.

Срібло та камені з документами завжди коштують значно дорожче, аніж в тіньовому обігу. Тільки за останній місяць срібло злетіло на 50% і поки не зупиняється, з початку року це вже 100%.

Наразі у майстерні створюється лише декілька десятків прикрас у день. З початку повномасштабної війни від команди залишилося менше третини, а до підрядників (як роблять наразі майже усі "бренди") звертатися не хочу принципово.  Прикраси Орінго — це завжди тільки ті, що зроблені під моїм оком. 

З нашого невеличкого бюджету до державного бюджету йдуть чималі податки, загальне податкове навантаження цього року вже понад 25%, бо працівники отримують зарплатню офіційно.

Та сплатою податків совість не заспокоюється: постійно підтримуємо захисників міста і країни. Любити країну — це наше право. 

Для прийнятного кредитування не підходить наше прифронтове місто, з тієї ж причини сюди не возять банківське срібло. Під гранти не також попадаємо: для мистецтва — не гламурні, для культури — надто комерційні, а для бізнесу — якісь  дивні й не дуже логічні (не хочемо масштабуватися, наприклад).Щорічний конкурс «Срібна мрія», велика виставка «Орінго. Мистецтво срібних історій», нові особливі прикраси, дописи про ювелірність, літературу та історію — усе, що ми робимо для підтримки української культури завжди фінансуємо власним коштом.

Наразі у вітринах виставки закриті не лише прикраси колекціонерів, а й наші запаси срібла та грошей. Майже не шкодую, що прийняла таке рішення: не спробуєш — не дізнаєшся, але навіть на рекламу виставки у держави грошей немає. Будемо і тут тепер маневрувати. 

На грань фінансової катастрофи Орінго наразі може потрапити за декілька днів без замовлень, бо запаси вже вичерпані. Та коли стає зовсім погано, про нас чомусь згадують, замовляють, і знову йдуть гроші на рахунок. Можливо, це невидима магія («життя триває невідомо чому») або це якийсь таємний експеримент — чи реально вижити маленькій творчій майстерні самостійно у сучасному складному світі. 

Ой, та що б воно не було… Кермо ж усе одно в моїх руках і гальмувати поки ще зарано. Відчуваю відповідальність за команду, місто, країну та українське ювелірне мистецтво. Хочу втримати Орінго, щоб зробити прикраси для мирних часів. Хочу втриматися. 

Вибачте, друзі. Суттєво піднімаємо ціни з понеділка (20.10.25). Наскільки суттєво — поки що рахуємо. Знову деякі прикраси підуть з каталогу, бо моя уява не витримує підвищення удвічі чи втричі. Але якось воно буде...  

З повагою, Олена Маслова