Підґрунтя ювелірного світу Орінго складається з мільйонів книжних сторінок, які прочитала я, учасники команди і усі орінговці. Книжкові культурні коди доповнюють один одного, і створюється неймовірно потужне спільне поле творіння. От про чистоту цього поля і буде моя невеличка замальовка. А також — про символізм книжок та неспокійні знання…

Якщо уважно подивитися на нашу різнобарвну колекцію «Екслібрис», то стає помітно: йшли ми по сесіям широко і дуже глибоко не копали. Майже усі книжки, по яким в Клубі ювелірно-літературної творчості малювалися ескізи і створювалися прикраси, є зразками загально відомої світової класики або гарними прикладами української літератури. По популярним книжкам цікавіше проходить обговорення і виникають найяскравіші образи, бо це ті історії, які мимоволі вплітаються в нашу підсвідомість і впливають на сприйняття світу. 

Пригадайте, наприклад, сюрреалістичну історію Льюїса Керрола про дівчинку Алісу. Навіть якщо раптом не довелося читати, вона живе в фільмах, мультах і безлічі відсилок в інших творах. «Аліса…» вчить відпускати на волю фантазії, дозволяє тренувати уяву і не дивуватися різним сюрреалістичним випадковостям та зустрічам з невідомим. Книжку можна перечитувати і щоразу знаходити щось нове. 

А ось моя улюблена цитата цього року: «…останнім часом Алісу спіткало стільки всіляких дивовиж, що вона почала сумніватися, чи в цьому світі так уже й багато справді неможливих речей» 

Не менш химерний керроловський Снарк чомусь не має такої популярності, хоча карколомних моментів там навіть більше, на мій погляд. Сподіваюся, що до нього ми повернемося у майбутньому, бо пару років тому вийшов чудовий переклад «Полювання на Снарка» українською від Юрка Позаяка і персонажі там дуже драйвові. 

...Щонайперше — це смак. Він у нього пісний,

Пріснуватий, жорсткий і поганий,

Так неначе сюртук, що у грудях тісний,

Ще й з відтіночком фата-моргани.

(Льюїс Керрол, Полювання на Снарка)

Несмачним Снарком я взагалі зацікавилася, лише коли читала містичну казку для дорослих «Дім, в якому...» Маріам Петросян, там траплялися цитати з поемагонії Керрола.  Що там тільки в тому домі не відбувається, але при цьому —  нічого лінійного. На мою думку — чудовий зразок магічного реалізму. 

Ох і книжку написала Маріам Петросян, а яка була історія видання… Шкода, що "Дім, в якому..."— це єдиний роман талановитої авторки.

А ось так наша казкова Олена (яка вміє не тільки фотографувати, а й робити неймовірні ляльки), побачила головних героїв книжки:

«Розумієш, життя не тече прямо. Воно  — як кола, що розходяться по воді. На кожному колі повторюються старі історії, трохи змінившись, але ніхто цього не помічає. Ніхто не впізнає їх. Прийнято думати, що час, в якому ти, - новенький, з голочки, щойно витканий. А в природі завжди повторюється той самий візерунок…»  

(Маріам Петросян, Дім, в якому...)

*******

Можливо, мої швидкі стрибки з однієї книжки в іншу виглядають зараз дивно, та насправді це і був такий задум — створити своєрідну ілюстрацію спрацювання зв’язків у мене в голові. Варто тільки почати про щось розповідати, і шалена купа асоціацій миттєво захаращує думки і текст. Мені одночасно хочеться сказати так багато про книжки та їх авторів, про улюблених героїв і героїв, які не дуже подобаються, про історію створення книжки і історичний контекст її написання, про видавництво і навіть про папір, на якому книжку надруковано. 

Увесь мій досвід читача, поліграфіста та дослідника підштовхує в бік насиченої вікіпедізації не тільки ювелірних прем’єр, а й звичайних есеїв. Це ж так казково — милуватися візерунками збігів, захоплюватися плином подій та ділитися незвичайними фактами! Тільки от потім перечитую написане і починаю вичищати усе те, що занадто, бо блукати чиїмось ланками асоціацій — скоріше праця, аніж розрада.

Зазвичай обмежую нагромадження в одному місці різних фактів, не пропоную складні чи маловідомі книжки для «Екслібрису», прохаю не перевантажувати статті, але цього тижня знімаються усі заборони. Команда вже витягає товстезні книжки, я теж завалила стіл книжками, які звичайно ховаю у темній шафі, а вас, ріднесенькі, прохаю потерпіти цей книжковий запій і приєднатися до нас.  

А я намагатимуся якнайшвидше одужати від грипу і потішити вас незвичайними прем'єрами з максимально заплутаними статтями.  

О.М.