Уявіть собі: війна, холоди, дефіцит, ти сидиш в окопі або в сховищі… коротше, у тебе повно інших проблем окрім того, як відсвяткувати Новий Рік чи Різдво. Так що ж, свято вкрадено? Ні - приклад Другої Світової показує, що місце святу є завжди.

Якщо ви думаєте, що під час Другої Світової люди виключно похмуро і самовіддано кидалися під танки або стояли біля верстатів, то переставайте так думати   Вісімдесят років тому Європу населяли аж ніяк не герої соцреалістичних плакатів, а цілком живі люди, і, крім інших людських якостей, вони любили свята, смачну їжу, випивку і відчуття нормальності, хоча б тимчасове. Тож давайте познайомимося з деякими різдвяними звичаями воєнних часів!

Найбільше свідчень про військове Різдво збереглося в британських джерелах. Воно й не дивно: британці поважають традиції, і явно не якомусь Гітлеру їх переривати.

Традиція перша: на Різдво потрібно накривати стіл, обов'язково з індичкою, чи хоча б з гускою. Однак є проблема: з початку 1940 року торговельні шляхи морем виявилися перерізаними. У випадку Британії це означає "всі торгові шляхи взагалі". Їжі стало різко менше, уряд запровадив продуктові картки, багато продуктів, на кшталт тієї ж індички, взагалі зникли без сліду... Що робити?

По-перше, за великої удачі, на різдвяний стіл можна подати свинину. Порожні полиці в магазинах надихнули багатьох британців зайнятися присадибним господарством: багато хто вирощував овочі, копав картоплю, а особливо заповзятливі городяни скидалися, купували пару-трійку свиней і вскладчину їх відгодовували. Це називалося "клуби свиней" ('pig clubs').

По-друге, замість справжнього гусака чи індички на стіл можна подати гусака "фальшивого" - картопляну запіканку у вигляді пташиної тушки. (Не те, щоб гості не помітять різниці, але вже точно не стануть вам дорікати, і навіть подякують за винахідливість).

("Копай для перемоги!", британський агітаційний плакат часів Другої Світової, що закликає займатися городництвом)

Традиція друга: на Різдво належить прикрашати будинок. Але прикрас немає, кольорового паперу немає, взагалі нічого немає, не привозять. Ялинки, до речі, теж у дефіциті. Що робити? 

По-перше, ялинку можна замінити падубом: це для наших широт падуб - відносна рідкість, а для Англії - нормальне садове дерево. Немає ялинки - прикрась падуб! Це не тільки красиво, а й символічно.

По-друге, прикраси та гірлянди можна зробити зі старих газет і самостійно їх розфарбувати. (Не варто хвилюватися, що скажуть гості та сусіди - зрештою, у них удома такі самі).

По-третє, різдвяний падуб можна покрити симпатичним блискучим штучним "інеєм", зануривши гілки в міцний соляний розчин і давши їм висохнути. До речі, про соляний розчин - це реальна офіційна порада господиням від британського Міністерства Продовольства.

Традиція третя: на Різдво заведено дарувати подарунки. Це і в мирний час те ще завдання, а вже під час війни...

По-перше, найкращий подарунок справжньому британському патріоту - військова облігація! Так, це був дуже популярний варіант (зовсім як зараз задонатити волонтерам).

По-друге, чудовий презент для кого завгодно - це... мило: під час війни воно стало справжньою рідкістю і цінністю, тож прийти в гості зі шматком мила було зовсім не соромно.

По-третє, чудовий подарунок на всі часи - банка варення, особливо з фруктів і ягід, вирощених власними руками: знову ж таки, це не тільки смачно, а й патріотично! До речі, несподіваною проблемою виявився дефіцит паперу, до того ж настільки, що 1941 року було офіційно заборонено будь-що у нього загортати. Британці виходили з положення, упаковуючи подарунки в старі газети; виходить, що вони фактично винайшли крафтовий папір!

Отже, як бачите, Гітлеру, хоч би як він старався, не вдалося стати "викрадачем Різдва". Деяким його закомплексованим послідовникам теж не вдалося, і вже точно не вдасться  

Женя Орінго