"У вас чудовий череп і високоякісний скелет"
Компліменти від Сальвадора Далі
Череп здавна мав амбівалентну символіку. З одного боку він неодмінно нагадував про смерть та тлінність існування. З іншого – череп це досить нетлінна частина людського тіла, яка зберігається навіть після тисячі років лежання в землі. Тож недивно, що саме череп став символом сили і безсмертя.
Давні народи вважали, що разом з черепом можна отримати частину сили його власника. Племена Океанії та Південної Америки збирали черепи вбитих тварин, щоб привласнити їхню життєву силу. Кельти намагалися зберегти черепа ворогів, а потім робили з них чаші – напій, налитий в них, дарував міць, вдачу та здоров’я. Народи Меланезії та Полінезії навпаки вшановували черепа предків – вважалося, що вони оберігають своїх нащадків та допомагають налагоджувати стосунки з духами.
На фото: підвіс "Льолік"
Не залишалися байдужими до черепів і в Давньому Римі: там череп із кістками символізував перемогу над смертю. Його, разом з відомою зараз латинською фразою "Memento mori" , "Пам'ятай, що ти смертний", використовували воїни під час тріумфальних переможних маніфестацій.
Все змінилося з приходом християнства: ідея перемоги над ворогами та спілкування з предками стала непопулярною. Натомість череп став сприйматися як символ швидкоплинності життя і його тлінності. Особливо популярним було зображення черепа зі схрещеними кістками – «адамової голови». Воно з’являлося в церквах, на хрестах та релігійних картинах як постійне нагадування про смертність людини. Зображували череп і як атрибут святих – його можна побачити в келії блаженного Ієроніма чи біля красуні Марії Магдалини. У цьому випадку він нагадував про необхідність не відкладати надовго покаяння та спокуту гріхів.
Втім, віра вірою, а життя життям – і череп це життя неодмінно супроводжував. Зубасту посмішку стали зображувати пірати на прапорах своїх кораблів, натякаючи на неодмінну смерть у разі опору. Використовували цей символ й алхіміки з лікарями, помічаючи ним отруйні речовини. Нікуди не ділося і вірування в збереження частини сили людини в черепі – і ними почали… лікувати. Так, в середньовічних аптеках зберігалися різні препарати на основі черепа. Порошок із черепів нещодавно страчених злочинців вважався найефективнішим засобом для лікування епілепсії, наприклад, король Данії Крістіан IV вживав само його (невідомо з яким результатом). Найкращими вважалися черепи, на яких росли мох і лишайник – у 1694 р. лондонські аптекарі продавали черепи, вкриті мохом. Зішкреблений з кісток мох можна було використовувати як всередину, так і зовнішньо. Лікар із Нової Англії писав наприкінці XVII століття, що "мох у черепі мертвої людини... зупиняє кровотечу".
Від аптек перейдемо до прекрасного – живопису. У середньовічному європейському образотворчому мистецтві склався особливий жанр під назвою ванітас (від латинського Vanitas – метушня». Це були натюрморти, у центрі яких знаходився наш добрий друг череп, іноді з повчальним написом "Memento mori" та іншими символами, наприклад, пісочним годинником.
Ну і звісно, не обходили увагою череп з кістками військові. В арміях цей символ увійшов у моду… в епоху романтизму, у XVIII столітті. Спочатку це була ініціатива знизу, окремі військові замовляли собі прикраси чи нашивки з черепами, підкреслюючи небезпечність свого заняття й байдужість до смерті. Пізніше подекуди череп став офіційною частиною форми, наприклад, у Польщі чи Британії і, хоча в XX віці символіку значно зіпсували нацисти з їх "мертвими головами", повністю вона не забута і сьогодні.
На фото: сережки "Стронг"
А що за межами Європи? Перше, що приходить в голову – це мексиканська культура Santa Muerte. Ось де черепів хоч відбавляй! Яскраві, заквітчані, ці черепа ніби дійсно посміхаються, а Біла Дівчинка, як вірять прихільники культу, виповнює бажання…
Втім, про Santa Muerte ми на цьому тижні ще побалакаємо, а поки пропоную звернути увагу на японську культуру. Не очікували зустріти тут черепи? Між тим ними активно цікавилися японські митці, які не боялися зображувати процес умирання, причому з усіма подробицями. Наприклад, Утаґава Хіросіґе має триптих «Примарне бачення Тайра-но Кійоморі»:
Що саме бачив Тайра, описано в «Повісті про Дім Тайра»: "...ще трапилось, що якось вранці Правитель, вставши з ліжка, відчинив розсувні двері, визирнув на подвір'я, а там видимо-невидимо черепів, ціла купа, з гучним стукотом катаються взад-вперед, верхні - долілиць, нижні - догори. Ті, що з краю, котяться до середини, ті, що в середині, відкочуються до країв...". Черепа, що прийшли за помстою - жахливе, і разом з тим вражаюче видовище…
Страшний та неоднозначний, череп посміхається нам усю історію людства. І все залежить виключно від нашого ставлення: він може бути як жахом, так і застереженням, мудрим порадником або навіть співрозмовником. Гамлет не дасть збрехати. 
На фото: каблучка "Нарада"
Ольга Орінго
