«Я не можу уявити людину, яка справді насолоджується книгою і прочитає її лише один раз», К. С. Льюїс

 Чому дорослі не втрачають інтересу до дитячої літератури? Чим нас приваблює вигаданий світ, реальність якого неможливо уявити за жодних обставин. Як би ми не захоплювались єдинорогами, феями, добрими магами, в реальному житті їх, на жаль, не віднайти. Тож чи варто витрачати час на фантазії, коли і так обмаль часу на вирішення буденних справ, куди більш серйозних?

Виявляється, варто! Казки (зараз під цим терміном я спробую зібрати всі види дитячої літератури, сповнені магії та див) ніколи не були лише для дітей. Внаслідок того, що казки в різних куточках світу мають приблизно однакові складові: сюжет, характери героїв, конфлікт добра та зла, їх можна вважати універсальною мовою, що об’єднує не лише різні народи, а й покоління.

Коли ви час від часу відкриваєте знайомий томик, знову торкаєтесь сторінок, що пам’ятають дотик дитячих пальчиків, то прямуєте у подорож, стежками якої блукали багато років тому. Тут, в колі старих друзів, приходить чітке усвідомлення того, що існують цілі світи, до яких  завжди можна повернутися.

Та бавить дорослих читачів не лише ностальгічний сум за сонячним дитинством, суттєво відрізняється саме задоволення від процесу. Дівчата та хлопці, занурюючись у книгу, жадібно поглинають прояви усього магічного і одразу переносять відчуте на реальне життя. Пригадайте свої мрії про чарівну паличку, спроби повторити якесь закляття або зітхання по чарівному принцу та намагання розчаклувати спіймане жабеня.

А коли життя розставляє речі по своїх місцях і ми остаточно впевняємось у нереальності описаного в казках, сторінки дитячих книг відкривають нові глибини. Тобто феї та маги не кажуть: «Окей, друзі, ви вже дорослі, далі якось самотужки. Побачимось, коли станете батьками». Ні, вони, як і вперше, ніжно тримають читача за руку і промовляють: «Здається, ми забули показати дещо цікаве минулого разу». І ось ми починаємо бачити маленькі дрібнички, відкривати нові сторони улюблених героїв, співчуваємо «поганим хлопцям» та піддаємо сумніву правильність вчинків позитивних героїв. Тобто тепер не казку запрошуємо у гості, а навпаки, приходимо до казкового світу з валізою власного досвіду. Відкриваємо її та раптово помічаємо, що ретельно відібрані нами цінності реального світу, які суттєво додали ваги цій ноші, не такі вже й цінні. Та з яким багажем ви б не увійшли до казки, вона терпляче нагадає про підступність зла та всепереможну силу добра й на додачу щиро відсипле віри в дива.

Звісно, у кожного з нас є свої улюблені затишні казкові світи, в яких ми почуваємось як вдома, і автори, які володіють таємними ключами від глибин нашого серця. Навіть, якщо ви давно не брали до рук дитячу книгу, впевнена, згадаєте ту, що вабила вас багато років тому. Можливо то були далекі краї Середзем’я, що опинилися перед обличчям великого зла.  Адже багатошаровий масив творчості Джона Толкіна  побудований таким чином, що читачі поступово відкривають для себе світ гоблінів, ельфів, орків і на досконале вивчення фентезійного краю разом з вигаданими Толкіном мовами піде чимало років. Проте потім можна вважати себе справжнім дослідником нехай і уявного, але захопливого толкінівського всесвіту.

А можливо ви знавець магічних заклинань й завсідник Гоґвортсу? І десь поміж книг Джоан Роулінг ховаєте чарівну паличку, просто на всяк випадок. Підтримую вашу симпатію, адже Гаррі Поттер здатен стати справжнім другом на довгі роки. Якщо ж ви й досі заходите на чашечку чаю до Білого Кролика й ведете з ним світські балачки про світ, який зійшов з розуму і на цей раз остаточно, я вам трішечки заздрю. Бо товаришувати з книгами Льюїса Керрола — це значить мати не тільки протиотруту від зневіри і поганого настрою, а й можливість зібрати чудову колекцію. Адже стільки різноманітних, художньо ілюстрованих накладів як у книг «Аліса в Задзеркаллі» та «Аліса в Країні Див» мабуть, нема в жодного літературного твору.

Отже, дитячі книги багато років поспіль говорять нам, маленьким приголомшеним слухачам та дорослим квапливим читачам, що світ величезний і в ньому ще мають вагу й силу надія, хоробрість, розум, емпатія та любов.

«Є хороші книжки лише для дорослих, але немає хороших книжок лише для дітей», В.Г. Оден.

Наталія Орінго