Наприкінці травня 2019 року вийшла чарівна та дотепна екранізація спільного роману англійських письменників Террі Пратчетта та Ніла Геймана: «Добрі передвісники» втілилися у шість серій одного сезону. Тепер, напередодні виходу продовження, яке не має літературного першоджерела і яке ми чекаємо 28 липня цього року, давайте заглянемо глибше в цей твір — а точніше у келихи в ангелові та демону.

Якщо вам ще не доводилося дивитися чи читати «Добрі передвісники», для початку варто зауважити, що роман створений у жанрі гумористичного міського фентезі. Він розповідає про ангела Азірафаеля та демона Кроулі, які 6000 років виконують різні завдання на землі і які у своїх відносинах скидаються швидше на старе подружжя. Разом вони намагаються зупинити біблійний Апокаліпсис, бо надто звикли до свого земного життя з його привілеями, чудовою музикою, вишуканою їжею та напоями. Що з цього вийшло, як Антихрист став звати Цербера Бобіком і яке відношення до цього має книга найточніших пророцтв — про це й розповідають «Добрі передвісники». Сценарій до міні-серіалу написав один із авторів першоджерела, Ніл Гейман (вже після смерті співавтора та друга Террі Пратчетта), і це важливо: до рідного зазвичай ставляться дбайливо. Врешті вийшла багатошарова віртуозна штучка, нашпигована тонкою іронією і величезною кількістю посилань. І таким деталям, як вишуканий алкоголь, там приділено окрему увагу!

Цікаво, що головний винний жарт був дописаний Гейманом для фільму, у книзі його немає. Коли ангел та демон йдуть до букіністичного магазину після ресторану, в якому, як пристойні люди, випили по келиху, Кроулі продовжує переконувати друга в необхідності запобігти Апокаліпсу. Вони вирішують, що без пляшки тут не дати раду. «У мене в задній кімнаті є запас «Шатонеф-дю-Пап», я взяв дюжину ящиків 1921-го і залишив пару для особливих випадків», — каже Азірафель. «На небесах вино не шанують, вірно? Там не буде ні «Шатонеф-дю-Пап», ні односолодового віскі, ні вигадливих коктейлів із парасольками», — відповідає йому демон. А потім кілька годин лукавий напивається вином, назва якого буквально перекладається як «Папський замок». До дванадцятого левелу іронії тут додається щось що: Кроулі наливає вино в келих під контровим світлом, ніби навмисно, щоб поціновувачі побачили — так, чорт забирай, це колір старого, витриманого вина, що вже пішов у цегляний відтінок!

До речі, Шатонеф-дю-Пап є вельми реальним вином, яке виробляється у Франції, в однойменному апеласьйоні у південній долині Рони, в Провансі. Шатонеф-дю-Пап дає вина дивовижного багатства — густі, потужні, концентровані, серйозні, довготривалі. Кожен виробник працює не тільки на своє ім'я, а й на ім'я апеласьйону. Скарб для справжнього винного поціновувача! За ціною вони теж цілком собі «скарби», але вартують того, тому якщо у вас буде можливість продегустувати це ангельське вино — не проґавте її.

Коли ми бачимо Кроулі п'яним після пожежі, він гадає, що втратив свого заклятого друга, і з горя одну за одною спустошує пляшки віскі. Односолодового, звичайно! У кадрі бачимо Talisker 10 YO — флагман знаменитої дистилерії Talisker на острові Скай. Витриманий 10 років у дубових діжках і розлитий при міцності 45,8%, цей віскі має потужний складний аромат диму та торфу, зі свіжими морськими інтонаціями, відтінками соку устриці та солодкуватими цитрусовими нюансами. Смак його вулканічний, сміливий, насичений, яскравий, але водночас м'який, із тонами сухофруктів, тячменю та солоду; димними інтонаціями, пряними відтінками. Післясмак довгий, яскравий, з нотами торфу і злегка солонуватими нюансами. Саме те, що міг би обрати демон! Тонкий вибір тут відчувається навіть через те, що хоч цей віскі і краще пити чистим, як гастрономію до нього радять щось неодмінно копчене: м'ясо чи сир.

Пізнього вечора в день Апокаліпсису ангел і демон сидять біля церкви і втомлено п'ють вино з горла, передаючи один одному пляшку. А остаточну перемогу парочка відзначає в улюбленому ресторані лондонського готелю «Ritz» — ігристим, звичайно! Кришталеві люстри, білі скатертини, вишколені офіціанти. Не знаю, чи масовка знімалася у фінальному кадрі чи справжні відвідувачі, але тримати келихи ці люди вміють. Загалом весь серіал буквально перенасичений деталями: наприклад, у сцені з Рітца на початку фільму поряд з ангелом стоїть чашка з-під капучіно, а поряд із Кроулі — з-під еспресо. Світлий та темний. Такі тонкощі дуже цікаво шукати та розглядати.

Висновки серіалу по-пратчеттовськи прості та спочатку можуть трохи розчарувати своєю очевидністю: не буває абсолютного добра і абсолютного зла, вони завжди йдуть пліч-о-пліч. Людина не народжується поганою, а стає такою чи іншою залежно від оточення. Землю треба залишити не ангелам чи демонам, а людям. Кохання та дружба перемагають все. Вино — це напій ангелів. І що все перераховане — чистісінька правда.

Дивимося та смакуємо? 

Альона Мінакова для Орінго