Розмірковуючи про очевидне і не дуже, традиційно відхиляюся від курсу, бо ніколи не вміла розповідати про Орінго лінійно й логічно. 

Якщо відійти від сухої мови фактів й не розглядати Орінго виключно як «ювелірний дім з повним виробним циклом, який базується у Харкові та спеціалізується на створенні й продажу сучасних срібних прикрас», пояснень набереться дуже багато. 

Можна хоч кожен день починати з неповторної історії про той чи інший бік Орінго-всесвіту, писати про це якісну наукову або фентезійну замальовку, а потім ховати тексти глибоко у шухляду, до попередніх тисячі сторінок. Ховати й сподіватися, що колись із цих відлунь думок таки збереться непересічна книжка.

Але книжка не збирається, бо думкам в шухляді затісно — вони не можуть ворушитися й поєднуватися, бо думок занадто багато. Гіпотетична книжка перетворюється на нескінченну сагу про подорож всередину дивного організму, де клітини стають усе меншими, але не втрачають властивостей цілого (хто про що, а я знов про фрактали та зв’язки).

То що ж таке Орінго?

Не виключаю, що Орінго – це стереограма. 

Пам’ятаєте ці дивні стереокартинки, що раніше друкувалися в журналах і на обкладинках зошитів? Основне зображення приховане за нібито хаотичними кольоровими візерунками і щоб побачити це зображення, треба дивитися крізь малюнок з певної відстані, розслаблюючи очі. Чудова вправа на перетині психології та фізіології: більшість тренує бінокулярний зір, а ті, в кого мозок не бачить стерео, тренують нерви. Чого це я раптом згадала стереограму в контексті Орінго? Є в мене статистика, підкріплена теплим емоційним фоном, що вміння розгледіти Орінго тотожне вмінню бачити за хаосом малюнок — якщо навчишся, то далі бачитимеш легко і майже всюди. Інколи навіть там, де за візерунками нічого немає. 

Можливо, Орінго є часосховищем.

«Цей нинішній наплив людей без памʼяті — невипадковий. Вони приходять, аби щось нам сказати. І повір мені, одного дня, зовсім скоро, багато хто добровільно мандруватиме в минуле, із власної волі «втрачаючи» памʼять. Недалекі ті часи, коли все більше людей захочуть сховатися в печері минулого, повернутися назад. І це — не від хорошого життя. Потрібно підготувати бомбосховища минулого. Якщо хочеш, називай їх «часосховищами» (Ґеоргі Ґосподінов)

Тільки на відміну від часосховищ з геніального роману Ґеоргі Ґосподінова, в нас воно безпечне, тому що повністю зроблене зі срібла і нічого токсичного всередині не прищеплюється. В Орінго обережно зберігаються теплі людяні спогади, які рятують дерева життя від втрати коренів та кори взимку. Не ховаючись далеко від майбутнього, яке наразі доволі химерне й турбулентне, часосховище дозволяє перепочити та відновити сили. Гортаючи історії прикрас, розплутуючи сюжетні лінії сріблярства, мозок отримує достатню дозу заспокійливого. 

А може насправді Орінго — це єдиноріг?

На жаль, наразі ця марна-примарна тваринка опинилася в полоні фінансистів: компаніями-єдинорогами називають бізнеси, які швидко зростають і мають капіталізацію понад мільярд доларів, Але ж ми з вами точно знаємо, що справжнього єдинорога не можна вимірювати грошима, бо тоді ламається в казковому світі усе, що веде уяву до світла. Отже, справжні єдинороги прагнуть досягнути балансу у всесвіті, розвіяти морок, а не цокотіти копитами на біржу. 

Кров справжнього єдинорога срібна й світиться, вона може повернути людину до життя, надихати на пошуки, то чому б і ні? Теж дуже гарне Орінго-втілення. 

Не дуже люблю слухати голосові повідомлення в інстаграмі, але останні півтори доби опинилася одноосібно у цунамі перед підняттям цін, тож довелося слухати усі. І була винагорода. Повідомлення, що слухала стоячи на переїзді в очікуванні повільного потягу, витягло мене з хаосу та перетворило на єдиноріга . 

Пані Олеся, молода мама (на фоні її голосу гугукав малючок) розповідала, що читала вголос сину, який вередував, мій допис про підняття цін і коли читала, то трохи обмовилася — сказала «Орінго робить прикраси зі світла» замість «зі срібла», а потім подумала, що це ж символічно, бо наші прикраси наповнені світлом. Завершувалося це коротке повідомлення подякою.

І потяг вже проїхав, і мені вже забібікали бідосі позаду, а я ще шмигала носом від щастя... 

Орінго. Прикрашаємо, дивуємо, тішимо.

Робимо прикраси зі світла.

З любов’ю, Олена Маслова