У 1837 російський хімік (цікаво, чи буває звідти взагалі хоч щось гарне?) відкрив гальванопластику - технологію отримання точних металевих копій різних предметів шляхом осадження різнорідних металів на моделі. Перспективність відкриття швидко оцінили - воно давало майже необмежені можливості для копіювання усього, що тільки можна забажати. Але, як відомо, бажання у людей далеко не завжди бувають розумними та приємними для оточуючих...

Недивно, що методом гальванопластики швидко зацікавилися різноманітні горе-ювеліри - з когорти тих, кому не вистачило ні таланту, ні старання для створення чогось дійсно оригінального, а от бажання творити та витворяти видали аж занадто. І дійсно - навіщо довго опановувати якусь техніку, намагатися вигадати та втілити власну ідею, передати навколишню красу, коли можна піти значно швидшим шляхом? Йдемо на вулицю, набираємо листя та квітів, експериментуємо з гальванікою... І ось в нас вже купі прикрас, ідентичних натуральним  Можна відправлятися на артишоп чи викладати в інсту з тегом "прикраси_ручна_робота_краса_що_не_зів'яне". Матінка-природа гарно старається при створенні рослин, тож і іхній відбиток в металі виходить витонченим і навіть видається романтичним... на перший погляд. 

Деякі "митці" йдуть ще далі - і гальванують не тільки рослини, а й живих істот, що попадуться їм під руку. Найчастіше страждають якраз різноманітні комахи - ну хто не хоче прикрасу з ніжним метеликом чи чудернацьким жуком? Щоправда, мертвим, але кого то турбує? Втім, іноді асортимент розширюється - траплялися мені загальванізовані воронячі чи щурині черепи та навіть лапки птахів. "Перлина" побаченого - підвіс з величезного тарантула (не буду псувати читачам психіку та не покажу це жахіттячко, але при бажанні ви можете легко його нагуглити).

Як же робляться подібні прикраси? Думаю, технологія заслуговує на детальний опис. Отож, спочатку комаху треба вбити - або знайти вже мертву (обирайте менш огидний варіант самі). Далі починається знущання над трупиком: комах вимочують у хлориді ртуті, висушують, покривають спеціальним лаком та змащують рідкою кашкою з графіту - для струмопровідності. 

У якійсь мірі створення таких прикрас порушує закони природи та повагу до смерті - те, що вже померло, має право на спокій, а не на виставлення на загальний огляд заради того, щоб потішити чиюсь любов до екзотики. Це не янтар з комахами всередині, що утворювався поволі, десь у глибині віків, і навіть не прикраси з кості чи рогу, які принаймні зберігають якусь гордість від охоти (і то не завжди) - скоріше це спроба ошукати творчість, відправившись найбільш простим шляхом. Чи зможе таке подарувати щиру радість - вирішувати кожному для себе.

___

Не маю жодного бажання рекламувати подібні прикраси, тож зі створенням ілюстрацій для статті мені допоміг штучний інтелект Midjourney

Ольга Орінго