В кожного з нас є якісь свої примхи, бзики та пунктики… Але далеко не усім щастить присвятити улюбленому пунктику аж цілий тиждень у розкладі подій. Отже, друзі, тримайтеся — зараз буде невеличка та емоційна ода списку, як головній системі самоорганізації.

О, мій любий список!
​Ти ніби спис в писок безвідповідальності та забудькуватості.
​Ти як спина міцного коня, на яку скидаю свої турботи і знаю, що кінь вивезе.
​Інколи навіть здається, що варто лише внести задачу до твоїх щільних обійм і вона починає сама вирішуватися…
​Без тебе не жила б одночасно у безлічі вимірів, не встигала б нічого й не знала, куди бігти, мій величний список списків…
​І допоки ще лишаються невиконані пункти у нескінченному сувої списку, життя продовжується.
​Aut agere aut mori… Або діяти, або померти.

Звісно, я додала дрібку патетичності до оди, бо як інакше розповісти про свою трохи надмірну любов до порядку в думках і ділах? 

Наприклад, коли гортаю свій Filofax за попередній місяць і бачу там порожні сторінки, то це завжди ті дні, коли я бовталася у океані безладу без руля й вітрил. Мої списки, написані від руки, дійсно допомагають не втрачати розум та бути корисною суспільству. От ніби й не таємниця ніяка, що список – рецепт стабільності, і робити це зовсім не складно, але моє експрес-опитування близького кола показало, що списки не складаються ніколи чи майже ніколи: з дванадцяти опитаних тільки моя мама постійно записує, що треба зробити і саме в неї в дитинстві я це підгледіла.

Хм, цікаве спостереження, до речі: може я ще й тому постійно зі списками, бо хоч хтось повинен пам’ятати, куди ж ми рухаємося? 

А якщо серйозно, то список — ніяка не панацея від хаосу, а радше щось на кшталт гімнастичної вправи, тільки для мозку. При повному зануренні у гаджети та застосунки, списки я продовжую писати від руки, треную увагу та пам’ять, бо...  

1. Список — чудовий спосіб зрозуміти, що я насправді хочу робити, а чого намагаюся уникати.  

2. Список — мій квиток у майбутнє, і хоча горизонт планування наразі звузився від років до днів, приємно знати, що на майбутнє плани все ще є.

3. Список — інструмент, який я створюю собі сама. Папірець і олівець завжди є у кишені наплічника, якщо раптом непереборні сили розділять мене і органайзер... 

Мабуть, тут варто зупинитися. Довгі списки можна писати лише на Новий рік, в інших випадках  краще себе обмежувати.

А які у вас стосунки зі списками, друзі? 

О.М.