Приємно спостерігати, як раніше випущені на волю доброзичливі та щирі слова досягають своєї мети. У вересні, вперше за тривалий час, ми влаштували камерний конкурс «Про_життя», і потім ще довго тішились, що вдалось поспілкуватись у теплому колі друзів про омріяне й буденне, важливе й несерйозне, а передусім про те, на що зараз відгукується серце. 

Тоді ми запропонували намалювати ескіз власної прикраси (амулета, талісмана) і сьогодні можемо впевнено сказати, що ілюстровані вашими ескізами конкурсні теми зайняли особливе місце у творчому часописі Орінго. Гадаємо, вони залишаться добрими спогадами і в пам’яті всіх учасників.

А на двох фіналісток конкурсу чекає дещо особливе — за результатами конкурсу представлені ними ескізи отримають втілення у сріблі. Чаклував над прикрасами майстер Олександр Лукацький. Як і личить особливим талісманам, вони виготовлені в одиничному екземплярі. Все для того, що підтримати магію словотворення, з якої склались влучні описи до кожного з двох ескізів. Тоді ця енергія слова разом з обертонами срібла стане помічним інструментом для здійснення заповітних бажань.

Тож поспішаємо поділитися з вами цією чистою радістю від появи особливих прикрас. Першою представляємо вам каблучку «Memento vivere» за ескізом Дарини Владиславівни JIaurelin. Ця прикраса, як і її близькі родички «Memento more», апелює до теми минущості життя, але робить це у свій спосіб.

«Фраза «Memento mori» — пам'ятай про смерть, більш популярна, ніж її сестра «Memento vivere» — пам'ятай, що живеш. Які б негаразди не відбувалися навколо, поки ти живий — можеш щось змінити. Головне, щоб залишалися сили фокусуватися на чомусь світлому. Наприклад, на любові, красі, мудрості, дружбі...Про це мій ескіз каблучки «Memento vivere».

Погодьтеся, між усвідомленням скінченності та фокусуванням на миттєвості велика відстань, довжиною в ціле життя. І прожити його, відчуваючи цілісність моменту, значно цікавіше. За задумом акторки наглядачем плинного часу має бути символ мудрості й скінченності — череп. Квітка хризантеми, як відсилання до довгого й успішного життя, освітлює земний шлях вогниками можливостей.

Сподіваємось, срібні крила, що обіймають шинку, підтримуватимуть надію й стануть рушійною силою для великих і маленьких звершень. 

Подивімось, яку матеріальну форму отримали слова й лінії з ескізу Людмили Валеріївни Soko_Lova. Первісна ідея підвісу з рухомими елементами набула змін. Річ у тому, що формат кінетичних прикрас окрім дрібки магії передбачає складні механізми, а срібло для них надто чутливий метал. Проте впевненість у талісмані це не тільки про емоційну підтримку, а й про «стресостійкість» самої прикраси до викликів життя. Так «Колесо життя» стало триматись визначеного курсу у безмежному просторі Всесвіту. Що до камінчиків-споріднених душ, то вони слідують за творчим задумом авторки: «…Вони можуть зустрітися, якщо колесо повернеться правильним чином і стежки зведуть їх разом, а може статися так, що їхні долі ніколи не перетнуться... Або ж перетнуться, проте вже запізно... Все як у нашому житті». 

Ми подумали, що буде доволі символічно надати власниці штурвал від її власного «колеса життя»: підвішуючи талісман за різні вушка можна змінювати хід колеса, з ним, можливо, і події та обставини, які раніше вважались непідступними. До того ж ці вушка в поєднанні з розмаїттям фактури, перетворюють прикрасу на центр тяжіння: її хочеться торкатись, гладити, вертіти в руках. Нехай цей підвіс надихатиме й стане добрим провідником у лабіринтах долі: вбереже від хибних поворотів та осяє вірний шлях! 

Наші щирі вітання Людмилі Валеріївні та Дарині Владиславівні! Щоб талісмани дістались своїх домівок, просимо авторок оформити замовлення на будь-яку з авторських прикрас і додати коментар «Приз за конкурс «Про_життя».

Сьогодні ми перегорнули ще одну сторінку книги життя і зовсім скоро прикраси, які ще недавно були в ній просто малюнками, подарують радість зустрічі. Віримо, що їм вдасться прокласти шлях до ваших сердець, і сподіваємось, що ви не дозволите своїм талісманам нудьгувати. Нехай вони пильно оберігають ваші мрії й сподівання!