Слово може вражати, а може лікувати. Слова, з яких складаються рецепти традиційних українських страв, з цього погляду є справжнім магічним зіллям: застосовані вмілими руками та з добрими намірами вони додають і силу, і красу.
Кулінарна спадщина є культурною зброєю нашого народу. Варто тільки пригадати, з яким завзяттям радянщина підміняла стародавні страви новими, з нетиповим поєднанням продуктів, або ж настирливість, з якою тепер нащадки союзу посягають на наш ароматний, наваристий борщ.
Та самою лише дуеллю на виделках й ножах зберегти кулінарні традиції складно, бо вони, як і будь-яка частина нашої історії, вразливі до плину часу. Змінюються гастрономічні вподобання людей, глобалізація формує нові смакові звичаї й разом з цим набуває змін і наша культура приготування та споживання їжі. Ми не можемо відокремитись від всього світу, але нам до снаги підживлювати вогонь в печі, передаючи від покоління до покоління рецепти українських страв: святкові, обрядові, повсякденні.
Хто і як це робить в Україні та як ми з вами можемо долучитись до збереження кулінарної спадщини, читайте в нашій статті.
Почнемо частування з центру столу, а точніше з центральної частини мапи України — Кіровоградщини, бо тамтешній волонтерський проєкт «Баба Єлька» може бути чудовим прикладом для інших регіонів. Вирізняється він тим, що буквально черпає натхнення зі слів: первісною ідеєю було збереження пісенних традицій регіону. Потім, як намистинки на низку, до неї додались етнографічні випуски про одяг та регіональну кухню.
Для когось українська народна пісня – це щось забуте і несучасне, а для когось – це цілий Всесвіт, спосіб ідентифікації та самовираження.
Ми вирішили об’їздити всю Кіровоградщину у пошуках автентичних народних пісень, що збереглися у нашому краї, записати їх і показати вам. Проте після першої експедиції виявилося, що є багато речей, які можуть бути ідентифікаторами Кіровоградської області і які ще не відкриті світові. Це кулінарні традиції наших предків, узори на старовинних рушниках та сорочках, легенди, спогади про Голодомор... Ми захотіли зібрати це все в одному місці. Так з'явився цей сайт.
Слідкувати за діяльністю кураторів проєкту можна як на сайті, так і в соціальних мережах. Наразі віртуальна кулінарна книга «Баби Єльки» налічує 92 сторінки, але застілля продовжується й господині з усієї області продовжують ділитися сімейними рецептами, серед яких можна зустріти дуже незвичні назви: веселокутська картопля на молоці, липнязька вертута, хайнівський квасяний борщ, маловисківські гречаники, коробчинська перепічка.
Стереотип про те, що для серйозного етнографічного дослідження потрібна велика команда, ламають наступні герої — родина, що веде власний кулінарний блог «Бесаги».
Ми українська сім'я, яка дуже любить подорожувати та досліджувати локальну їжу в подорожах. Якось ми поїхали в мандрівку Україною знайомитися з локальною їжею і були вражені гастрономічним різноманіттям нашої країни. Зрозуміли, що в кожному регіоні є свої неповторні смаки. До цього всього, ми ще й любимо готувати, і саме все в сукупності спонукало нас започаткувати кулінарний проєкт, де ми будемо готувати різні страви, які зустрічалися нам під час мандрівок.
Інна та Дмитро самотужки модерують сайт і влог на Youtube, занотовуючи найцінніші кулінарні враження зі своїх мандрівок Україною. За кількістю вподобайок перші місця посідають вишняк, домашня ковбаса та закарпатський бограч. Чим не ситний обід в гостинній українській хаті? 
Та наша історія пишеться щодня, а коли це історія країни, що виборює свою незалежність, тільки й встигай перегортати сторінки. Фуд-журналістка Марія Банько у 2022 році почала збирати рецепти та історії людей, які переживають цю війну на передовій, в окупації, в таборах для біженців чи у себе вдома. Так виник проєкт «War Cookbook. Ukraine», який документує досвід війни через гастрономію, від винахідливих кулінарних лайфхаків з фронту до родинних страв, які є часткою нашої ідентичності. Для зручності Марія створила окрему Google-форму, в якій кожен охочий може залишити власний рецепт.
Гастропроєкт SHUBA буде цікавий тим, хто шукає смачний контент українською. Та це не просто онлайн-збірка рецептів. Наразі це, мабуть, найповніша енциклопедія для господинь будь-якого віку, що містить корисну інформацію про технології приготування й інгредієнти, дієтичні програми харчування і навіть реєстр страв з Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Якщо ви шукаєте змістовне джерело інформації на будь-який випадок, гадаю, SHUBA задовольнить майже всі ваші потреби.
Про те, як гастрономічний портал SHUBA зібрав таку масштабну колекцію традиційних рецептів (понад 500 страв) із різних куточків України, можна послухати в етері харківської радіостанції «Накипіло». В ньому шеф-редакторка Валентина Вздульська не тільки поділилася секретами «внутрішньої кухні», а й згадала про традиційні страви Слобожанщини. Наразі відкритий прийом рецептів через сайт і кожна господиня може долучитись до формування колекції смачних традицій.
Завершу розповідь культурним проєкт, якому вдалося не тільки передати словами смачну українську кухню, а й наочно показати, що наші страви можуть скласти конкуренцію вишуканим делікатесам світу. Додайте до цього захопливий екскурс в історію і вийде справжній скарб. Видання «Україна. Їжа та Історія» — книга якою варто пишатись.
Українці охоче купували її як для власних бібліотек, так і на подарунки закордонним друзям, тому не дивно, що наклад вже скінчився. Та завдячуючи авторам, науково-просвітницькому проєкту їzhakultura та Українському інституту, книга є онлайн у вільному доступі. Раджу вам долучитись до цієї кулінарної подорожі теренами й часовими просторами України, щоб отримати цілісне уявлення про знайомі смаки і відкрити для себе нові.
