Коштовності, оздоблення для одягу й книжок – споконвіку з дорогоцінних металів створювали різні красиві речі. А як щодо кулінарії? Деякі люди стверджують, що золото та срібло можна... їсти. Ба більше – що це навіть корисно для здоров'я! Чи так це насправді?
Золото – метал, який здавна асоціювався із сонцем, красою, силою та іншими корисними речами. Золото було зримим втіленням розкоші та достатку. Тож не диво, що йому вдосталь приписували містичні та магічні властивості. Воно, мовляв, і омолоджує, і від меланхолії лікує, і чого тільки не робить... З таким ставленням вживання золота всередину було питанням часу.
Перші згадки про поїдання золота в містично-лікувальних цілях відносяться до часів стародавнього Єгипту. Єгиптяни були впевнені, що золото має омолоджувальний ефект, і що вживання його в їжу допоможе наблизитися до богів. У стародавньому Китаї також були впевнені в цілющих властивостях жовтого металу. Так, наприклад, у китайському трактаті "Суперечка про сіль і залізо" зустрічається така цікава фраза: "Безсмертні ковтають трохи золота... щоб насолоджуватися вічним життям на небесах і на землі". Через багато століть, уже в пізню античну епоху, лікарі Олександрії рекомендували пацієнтам питне золото – різноманітні еліксири із золотими крупинками. Вважалося, що дорогоцінний метал омолоджує й оновлює тіло.
Середньовічні лікарі теж не залишилися осторонь. У Європі в Середні віки золото використовували не тільки в алхімічних дослідах, а й у звичайній медицині. Так, наприклад, вважалося, що жовтий метал допомагає від артриту і хвороб кінцівок. А знаменитий лікар Парацельс придумав покривати тонким шаром золота особливо гіркі пігулки. Не зовсім зрозуміло, чи то з медичних міркувань, чи то щоб відвернути пацієнтів від жахливого смаку ліків. Він же розробив безліч ліків із золотим порошком у складі.
Як бачите, раніше золото дуже навіть їли! Причому не тільки в медичних цілях. Приблизно в ті ж Середні віки тонкими пластинками сусального золота почали прикрашати їжу. Не з медичних міркувань, а просто, щоб продемонструвати багатство і розкіш. Наприклад, королева Єлизавета I (між іншим, неймовірна любителька солодкого) повеліла прикрашати сусальним золотом солодощі та фрукти. У Венеції без кількох позолочених страв не обходилося жодне свято. Дійшло навіть до того, що в XVI столітті міська рада небезпідставно вирішила, що на їстівне золото витрачається занадто багато коштів. І офіційно постановила, що на бенкетах слід подавати максимум дві позолочені страви! Усього-то...
А чи були підстави у такої популярності їстівного золота? Ну, крім природного людського марнославства, звісно... Чи справді золото благотворно впливає на організм? Складне питання. З одного боку, якщо золото вживати в їжу, то на здоров’я воно подіє приблизно... ніяк. Будучи благородним металом, воно просто не реагуватиме з внутрішнім середовищем організму. З іншого боку – невелика кількість золота в нашому тілі й так міститься. Так-так! У людському тілі містяться метали! Щоправда, дуже мало, але все ж таки. Мідь, цинк, хром... і золото. Навіщо воно організму потрібно, поки достеменно не відомо. Однак учені вже з'ясували, що золото бере участь в імунних процесах і допомагає гормонам зв'язуватися з рецепторами. Але це тільки частина його функцій!
Як би там не було, для поповнення запасів золота в організмі краще його все-таки не їсти – все одно не засвоїться. І тим не менше, люди продовжують його вживати. Навіщо? По-перше, це красиво... Власне, це перша і єдина причина. Харчове золото робить страви красивішими, надає їм розкішного вигляду. Більше воно ні для чого не потрібне.
А чи існує харчове срібло? Так! Сусальним сріблом страви прикрашали (і прикрашають досі) не менш охоче, ніж золотом. Використовували його за старих часів і в медичних цілях: срібло має антисептичні властивості. Невелика кількість частинок срібла у воді вбиває всі бактерії, які в ній містяться. А невелика кількість сусального срібла, наприклад, на тістечку підвищує самооцінку й настрій.
Як бачите, заради здоров'я люди готові піти на найнесподіваніші речі – наприклад, їсти золото і срібло. Заради естетики вони готові на речі не менш несподівані. А що думаєте ви з цього приводу? Хотіли б скуштувати страву, прикрашену золотом і сріблом – чи віддаєте перевагу цим металам у прикрасах? А може, ви вже знаєте, які дорогоцінні метали на смак?
Женя Орінго