Не так давно дізналася, що такий термін як сезонність поширюється й на літературні вподобання. Майже як в гучних заголовках новин: «Речі, що мають бути у твоєму гардеробі цієї осені», або «Які прикраси ми будемо носити навесні». Отже, існують книги та твори, що, так би мовити, краще заходять читачеві певної пори роки.

Приємно завітати до української гоголівської глибинки саме взимку, напередодні Різдва. А подумки промчатися по зеленій галявині у нових тенісних туфлях в той час, коли й за вікном цвітуть кульбабки. Можна звісно піти далі, й спробувати поділити авторів за сезонним характером їх творів. Хтозна, можливо Жадану пасує осінь? 
Не можу ані погодитися з цією теорію, ані заперечити її, бо в читанні не дуже послідовна. Але цілком поділяю ту думку, що певна атмосфера за вікном може допомогти розкритися образам героїв й підсилити емоції від прочитаного.

Шекспірівський «Сон літньої ночі» для мене належить саме до таких творів. Легка комедія, для знайомства з якою не треба надовго полишати літні розваги. Поки сонце проходить за день свій шлях по небу, ви встигнете поринути у справжню казку та пережити разом з героями чимало магічних подій, що могли б трапитися тільки влітку й ніяк інакше.
Атмосфера нічного лісу в м’якому світлі місяця, танок світляків над сплячими квітами й духмяними травами — це чарівний й казковий світ крихітних ельфів, що стали свідками заплутаного любовного чотирикутника. І поки взаємно та безнадійно закохані намагаються порозумітися, цим балом починає керувати король маленьких крилатих істот Оберон. Когось причарує, когось відверне своїм чар-зіллям з західної квітки. Звісно, в такій делікатній справі як кохання, легко припуститись помилки, особливо якщо доручити виконання місії не дуже кмітливому помічникові.

Цікавим відкриттям стало те, що нові ексклюзивні прикраси липня в жовто-зеленій палітрі вийшли з рук майстрів ніби натхненні шекспірівськими рядками. Так і уявляєш, як Тітанія зі своїми помічниками розкидує магічний пилок над верстаками та інструментами — настільки гармонійно поєднуються срібні каблучки та підвіси з поезією.

Без зайвих слів в рішучій оправі каблучки «Гермія» зчитується образ гордливої красуні, що рішуче відстоює своє право бути поруч з коханим. Постать, погляд, тіара — все видає в ній дівчину зі знатного роду, та чи є це запорукою щасливого кохання?

Ну що ж — коли такий у долі звичай —
Коханцям вірним класти перепони, —
То треба нам навчитися терпіти,
Бо для кохання цей тягар звичайний,
Як мрії, і зітхання, і думки,
Й бажання, й сльози — почет невідступний.

Прикраси «Гелена» напроти — тендітні, делікатні, з тонкими й виразними деталями. Жовтий халцедон, що не приховує у своїй глибині жодних секретів, ніби та відкрита та безпорадна у своєму коханні красуня, що ладна йти за Деметрієм попри його зневагу.

Мені зарука — честь твоя. Для мене
То ще не ніч, коли твоє обличчя
Я бачу, й не відлюддя там, де ти,
Бо ти для мене — мовби цілий світ.
Як можу я сказать, що я сама,
Коли весь світ тут дивиться на мене?

Лізандр з гарячим серцем та доброю вдачею, він спрямував всі свої думки лише до єдиної в усьому світі коханої. Вона наче дороговказ для нього, бажана та поки недосяжна зірка.

Війна, хвороба, смерть грозять коханню,
Тому воно минуще, наче, звук,
Швидке, як тінь, коротке, ніби сон,
Миттєве, мов та блискавка вночі,
Що, спалахнувши, вирве з чорноти
І нам на мить покаже небо й землю,
Та ми не встигнемо й сказати: "Глянь!" —
Як знов їх паща темряви поглине...
Так само швидко гасне все ясне.

І винуватець всього цього дійства, жартівник Оберон, що може скерувати потужну силу магії на будь-кого, навіть королеву ельфів. Гнучка срібна стрічка-плетиво обвивається навколо жовтогарячого каменю, аби здобути краплю магічного чар-зілля — на кого каблучка «Оберон» спрямує свою чудодійну силу, вирішувати вам.
 

Одначе я помітив,
Куди упала золота стріла:
На західну маленьку білу квітку,
Й від рани квітка стада враз червона.
"Розбитим серцем" звуть її дівчата.
Знайди її! Яка вона, ти знаєш.
Лиш капни соком з неї на повіки
Людині сонній, і вона нестямно
У перше закохається створіння,
Яке побачить. Принеси мені
Ції трави.
 

Нехай все погане проходить як сон, а наяву з вами залишаються лише найрідніші люди та найсолодші почуття!

Наталія Орінго