Як відомо, першокурсник, який вступає до Гоґвортсу, може привезти із собою до школи сову, кішку або жабу. Але для чого майбутнім чарівникам тримати в школі звірів? Виявляється, у цього є цілком магічний сенс.

Тварини в Гоґвортсі відіграють неабияку роль: сови носять пошту, жаби співають у хорі професора Флітвіка, кіт Герміони тішить господиню, а заразом обчислює шпигунів в анімагічній формі... До речі, а чи замислювалися ви колись, чому студенти привозять із собою саме таких тварин - сов, кішок і жаб? Як і багато описаних у поттеріані реалій, це - відсилання до середньовічних магічних практик. Сова, кішка і жаба - найпоширеніші чаклунські фамільяри.

Зачекайте, хто? Фамільяр (familiar) - слово, запозичене з латині, у приблизному перекладі "близький друг". Так у Середні віки називали духа, який супроводжував чаклуна чи відьму, захищав, допомагав, давав добрі поради і часто справді був чаклуну найкращим другом. Фамільяри могли виглядати як завгодно (духи ж), але особливо охоче приймали форми невеличких тварин чи птахів: собак, зайців, тхорів, круків, ворон... Але найпопулярнішими серед фамільярів були образи кота (зазвичай чорного), жаби чи сови. Саме ці тварини вважалися найбільш "відьомськими". У кожної відьми, яка себе поважає, має бути чорний кіт! До речі, пам'ятаєте серіал про Сабріну-маленьку відьму? Саркастичний і харизматичний кіт Салем - типовий фамільяр, ще й з дуже відповідним характером.

Як можна було обзавестися фамільяром? По-різному: найчастіше фамільяр знаходив людину сам. За свідченнями XVII століття, до однієї з британських відьом фамільяр з'явився, коли вона сиділа в саду і в'язала. Таких історій на ділі чимало: якщо вже фамільяр вибрав людину, то з'являвся їй досить буденним чином під час якихось повсякденних занять. Жодних ритуалів заклику, свічок, заклинань та іншого такого і в помині не було. Строго кажучи, Гедвіг мала прилетіти до Гаррі, коли той, приміром, їхав у шкільному автобусі або ходив за покупками для Дурслів.

Якщо фамільяр до чаклуна запізнювався, чаклун міг закликати його і сам. Ось тут уже в справу йшли ритуали і заклинання. Ще один запис із Британії свідчить, що відьма на ім'я Енн Боденхем закликала свого фамільяра, користуючись інструкціями з книг. Одне питання: де ж знайти такі книги?..

Іноді фамільяра можна було отримати у спадок. Спадкові відьми отримували духів-покровителів від своїх пращурів; такі духи могли працювати з родиною чаклунів не одне покоління. Виходить, що історія з передачею Рону щура "у спадок" від братів цілком історично достовірна!

Зв'язок мага зі своїм фамільяром був дуже міцним. Фактично, фамільяр являв собою його альтер-его, тільки у звіриній подобі. Втім, дивлячись на кішок, неважко переконатися в правоті цієї ідеї. Кішки буквально створені для того, щоб бути фамільярами! Шарль Бодлер, епатажний французький поет і обожнювач котиків, підтверджує:

"Це дух-фамільяр місця; Він судить, керує, надихає Все в своїй імперії; Це, можливо, фея чи бог? Коли мої очі звертаються, як магніт, до цієї кішки, яку я люблю..."

Серед послідовників сучасного язичництва (зокрема, Віккі) теж поширена концепція фамільярів. Утім, обличчя сучасних фамільярів значно різноманітніші: це можуть бути не лише кішки (хоча вони насамперед), а й коні, змії, навіть мухи! Сучасна концепція стверджує, що фамільяр носить у собі частинку душі мага, тож зв'язок між ними фактично непорушний. Фамільяр і маг можуть спілкуватися на відстані, відчувати хвороби один одного і навіть один одного лікувати! Одним словом, духи-помічники носять своє ім'я зовсім не даремно - вони й справді виявляються для мага найкращими друзями.

Розповідайте, чарівниці, а хто живе у вас вдома? 

Женя Орінго