Творчість – справа дуже інтимна, тож недивно, що зазвичай її ні з ким не розділяють. Ба більше – автори негативно реагують на будь-які спроби дізнатися про їхні творчі замисли, а чернетки іноді заповідають знищити. Але трапляються іноді й щасливі винятки, коли два світи уяви співпадають і тоді народжується авторський дует…

Співавторів в літературі існує не так і мало. Відоме й невідоме, вдале й не дуже, короткострокове чи на усе життя співавторство допомагає головному – народитися новому твору. І, насолоджуючись ним, ми зазвичай погоджуємося з тим, що дві голови та дві творчі особистості, якщо вони вже дійшли спільної мови, краще за одну.

Говорячи про співавторів, неможливо не згадати Г.Л. Олді, які багато років жили в одному з нами Харкові. Розповідаючи про себе, письменники підкреслювали, що завжди знаходяться у тісному контакті і навіть мешкають в одному будинку – це допомагає не втрачати ідеї та творити якнайбільш продуктивно. Як можна бачити по кількості створеного – друком в Олді вийшло вже більше ніж 140 книжок – їм це справді вдається!

З початком війни творчий дует не розпався. У перші дні Олді влаштовували читання, щоб якось підтримати тих, хто був у небезпеці. Потім письменники евакуювалися до Львову, де продовжили працю. Нещодавно світ побачила благодійна збірка української фантастики "Спасатели": 2022 рік, 22 оповідання. Усі кошти, отримані від продажу, підуть на допомогу постраждалим від бойових дій.

Продовжу тему фантастики та спитаю вас: а чи знаєте ви про творчий дует за участю Кінга? А він існує! Щоправда, у цьому співавторстві була створена всього одна книга - «Пульт Ґвенді», але вона однозначно заслуговує на увагу.

Стівен Кінг представлення не потребує. А ось ім’я його співавтора, Річарда Чізмара, більше відомо у США, особливо поціновувачам хоррор-літератури. Річард Чізмар має окреме видавництво, що спеціалізується саме на жахах, а окрім того – створює кіносценарії.

Що ж вийшло з співпраці двох майстрів жахів? Невеличкий, але дуже динамічний – мабуть, це додалося якраз завдяки Річарду Чізмару, якому не звикати писати сценарії – роман про дівчинку з невеличкого, болісно знайомого містечка Касл-Рок, штат Мен. Одного дня Ґвенді зустрічає таємничого незнайомця і отримує від нього дивний пульт. Пульт ніби то як може сповнювати бажання, але й створювати катастрофи він теж здатний. Якщо ви скучили по кінгівській атмосферності і хочете зануритися у типове американське містечко, де мешкає зло, але при цьому бажаєте винирнути звідти того ж вечора, а не через тиждень, то «Пульт Ґвенді» вам чудово підійде.

Співавторство - далеко не завжди множення таланту на два. Іноді талант піддається куди більш складним арифметичним операціям. Прекрасний тому приклад - співпраця знаменитого Говарда Філіпса Лавкрафта і його учня і послідовника Августа Дерлета. Лавкрафт за життя дуже мало друкувався, широкому загалу був практично невідомий, проте його твори користувалися популярністю серед нечисленних любителів готичного жанру. До таких належав і Август Дерлет, письменник-початківець-фантаст. Він був у повному захваті від лавкрафтіанського світу і, з дозволу самого Лавкрафта, взявся писати варіації на тему та продовження. Він доповнював і розвивав лавкрафтівські теми, систематизував Старих і Зовнішніх Богів, прописував космологію. Біда в тому, що твори Дерлета, як би пом’якше мовити… відрізнялися від творчості його вчителя і не в кращий бік. Дерлетівські історії були простішими, плоскішими і краще пристосованими під смаки широкої публіки, тож талант Лавкрафта фактично розбавили популярністю. З іншого боку - саме Дерлет після смерті свого вчителя активно зайнявся популяризацією його спадщини, зберіг чернетки і навіть заснував ціле видавництво Arkham House спеціально для творчості Лавкрафта і всього, з ним пов'язаного. Тож складно судити про це співавторство однозначно.

Якщо ж говорити про гарантовано вдале співавторство, то можна зазирнути в каталог Орінго. Цілих три прикраси з колекції «Екслібрису» виникли саме таким шляхом: в процесі обговорення книг народилося кілька ескізів на спільну тематику, які потім перетворилися на єдине срібне диво. Одна з таких прикрас з’явилася зовсім недавно – це медальйон «Путівник шукача пригод», утворений завдяки поєднанню ескізів Анастасії Вікторівни (Anastasiya) та Еліни Альбертівни (Lina2018). Милуючись ним, можна точно впевнитися, що спільна праця у гарній творчій компанії - це дуже гарна ідея 

А дві інші каблучки (це невеличка підказка), народжені завдяки співпраці декількох орингівців, пропоную вам згадати самостійно та назвати в коментарях 

Ольга Орінго