Про красиві мови, які приємно звучать, кажуть, що вони "мелодійні", "музичні". А чи існують насправді мови, якими не говорять, а співають? Так, існують! І їх дуже багато...

Мови, музичні в найпрямішому сенсі слова, називаються тоновими. Особливість тонових мов у тому, що в них кожен склад має власну висоту і навіть музичний малюнок! Як це? А приблизно ось так: візьміть будь-яку, звичайнісіньку фразу - наприклад, "Це кішка". А тепер зробіть із неї запитання: "Це кішка?". Вимовте обидва речення вголос, і ви почуєте, що в першому випадку до кінця фрази інтонація дещо йде донизу, а в другому випадку - піднімається вгору. Ось це і є тон. Різниця в тому, що в носіїв тонових мов зміни висоти займають не цілу фразу, а вміщаються в одному складі.

Тони бувають різні. Вчені ділять їх на регістрові та контурні. Звучить складно, але насправді відмінність між ними дуже проста. Регістрові тони - це тони, які починаються і закінчуються на одній і тій самій висоті. Склад із таким тоном може вимовлятися високо, або низько, або "середньо", але висота його змінюватися не буде. А ось контурні тони - зовсім інша річ. Вони починаються на одній висоті, а закінчуються на зовсім іншій. Склад із таким тоном може починатися високо, а потім різко "провалюватися" вниз. Наш приклад із фразами про кішку - якраз про контурні тони (щоправда, знов-таки, в тонових мовах усе вміщується в один склад).

На фото: каблучка "Охоронець затишку"

Що ж за екзотичні мови використовують таку незвичайну систему? Варто сказати, що тонові мови не такі вже й незвичайні: за статистикою, їх майже 70% від загальної кількості мов! Тож екзотика якраз-таки звичні нам мови без тонів! Найвідоміша мова такого типу - китайська: можливо, ви навіть чули, що в ній цілих п'ять варіантів висоти складу. Таку ж особливість мають в'єтнамська, тайська і сотні інших мов Південно-Східної Азії. Саме в'єтнамська подарувала європейцям найбільш наочний приклад того, як залежно від тону може змінюватися значення одного-єдиного складу:

• високий рівний тон (ma 'привид');
• низхідний плавний: падіння тону з середнього на низький рівень (mà 'який');
• низхідно-висхідний: падіння із середнього на низький і підйом до високого (mã 'кінь');
• висхідно-нисхідний: із середнього рівня на низький, а потім назад на середній (mả 'могила');
• висхідний: підйом із середнього рівня до високого (má 'мама');
• різко низхідний: швидке падіння з високого рівня на низький (mạ 'рисовий пагін').

Один склад - і шість значень! У китайській мові, в якій тонів трохи менше - п'ять, це навіть обіграно в жартівливому оповіданні Shī shì shí shī shǐ, "Історія пана Ши, який їв левів". Це оповідання повністю складається з одного складу - "ши", вимовленого з різними тонами. У підсумку виходить доволі сюрреалістична, проте цілком зв'язкова розповідь про пана Ши, який жив у кам'яному будинку і їв на обід кам'яних левів. 

На фото: каблучка "Хагакуре"

Крім китайської та в'єтнамської, тонами можуть похвалитися чимало мов Африки - суахілі, наприклад; мови корінних мешканців Північної Америки, Амазонії та Нової Гвінеї, а також... деякі мови Європи. Щоправда, з важливим застереженням: у європейських мов тони з'являються тільки в ударних складах. Незвичайною музичністю вирізняються, наприклад, шведська, норвезька, литовська, а давним-давно музичний наголос мала давньогрецька.

А українська? Адже недарма її називають мелодійною мовою?

В українській тонів немає, але музикальність є, що правда, то правда. Досягається вона за рахунок іншого явища - так званої гармонії голосних. Це означає, що в межах одного й того ж слова більшість становлять голосні, схожі за вимовою. Що більше в слові однакових звуків, то мелодійніше і красивіше воно на слух. Пам’ятаєте у Шевченко?

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива, 

Як їх почує!

Тож слава української як однієї з наймузичніших мов має цілком наукові причини 

На фото: сережки "Дивопташка 2"

А ви б хотіли навчитися говорити тоновою мовою? Чи, може, вже вмієте?

Женя Орінго