Справедливість – складне поняття, тож не дивно, що перемога справедливості не завжди нас радує. Іноді вона настає занадто пізно, іноді в ній не вистачає милосердя… А втім, буває і так, що войовнича справедливість тішить душу – і як ніхто інший, про це знає Стівен Кінг.

Непросто буде відшукати автора (якщо, звісно не брати зовсім вже макулатуру, яку іноді продають під виглядом книжок), який би не переймався питанням справедливості і не намагався так чи інакше передати своє ставлення до неї у творах.. Але, мабуть, ні в кого справедливість не виявлялася такою однозначною і безкомпромісною, як у Стівена Кінга.

В рамках однієї з сесій «Екслібрісу» ми вже детально обговорювати творчість Кінга – чудовими наслідками цього обговорення стали прикраси: каблучка «Стрілець», підвіс та значок «Тільки не бійся!», а трохи згодом до них додалося чарівне «Мишеня». Сьогодні ж пропоную подивитися на романи письменника з іншого боку та спробувати зрозуміти, як уявляє собі справедливість король жахів.

На фото: підвіс "Мишеня"

І справедливість ця буде… досить різкою та войовничою. Справді, чи багато ви зустрічали книжок, у яких герой, а краще героїня, зіткнувшись із чимось жахливим, не починає міркувати про долю світу, а просто вбиває свого кривдника? Нечасто таке трапляється, вірно? В Кінга ж такий варіант розвитку подій - практично на кожному кроці. Чесно кажучи, справедливість за Кінгом - це, скоріше, відплата - негідник отримує по заслугах, жорстко і повною мірою. Жодних сумнівів, жодних неоднозначностей: у світі Кінга можна створити будь-яку несправедливість - однак покарання не змусить себе чекати. І, будьте певні, воно повністю відповідатиме духу класичного хоррора.

При цьому зверніть увагу: відплата найчастіше здійснюється не вищими силами (хоча часом і з їхньою допомогою), не кимось зі сторони, а самою колишньою жертвою. Через помсту жертва знаходить силу - і перестає такою бути. У цьому - вся філософія Кінга: у своїх романах і оповіданнях він незмінно на боці того, хто зазнав несправедливості, він завжди дає жертві можливість самій стати месником, повернути собі власне я та відшукати внутрішню силу.

Згадаю чи не найяскравіший приклад - «Маренова троянда», роман, що детально розповідає про помсту та відплату. Головна героїня тікає від чоловіка, який її б'є, а той починає її переслідувати, і практично весь роман героїня шукає від нього порятунку. Але в один прекрасний момент вона перестає тікати і починає діяти. Звісно ж, Кінг не був би Кінгом, якби це обійшлося без потойбічних сил і міфічних образів - саме стародавній міф, оживлений героїнею, врешті-решт і розправляється з чоловіком-тираном. Мотивом помсти і люті пронизаний увесь роман: сама назва «Маренова троянда» (мареновий колір - різновид яскраво-червоного), червоне вбрання тієї самої троянди, чудовисько на ім'я Еріній... Гнів – абсолютно справедливий - буквально стирає негідника з лиця землі, а головній героїні дарує нові сили.

На фото: каблучка "Бутон троянди"

Не можу залишити в стороні й ніжно любиме мною оповідання «Щасливий шлюб» - до речі, в збірці, в якій воно надруковане, майже усі твори можна назвати присвяченими темі розплати. Оповідання оповідає про щасливу сімейну пару: вона антиквар, він бухгалтер, вони разом уже майже тридцять років і знають одне одного досконально. Принаймні, так здається... поки якось раз дружина випадково не виявляє в речах чоловіка чужі жіночі документи. Ім'я в документах належить жінці, яка зникла безвісти і була знайдена мертвою. Дружина починає підозрювати недобре, проводить ціле розслідування - і, на жаль, переконується у своїй правоті: її коханий тихий чоловік - серійний вбивця.

Спробуйте, якщо не читали, згадати, що вона робить далі? Міркує, чи можна здати рідну людину (нехай і маніяка) поліції? Намагається приховати докази і забути про все? Ні те, ні інше. Вона знаходить, як відплатити чоловіку за інших жінок – детальніше не буду розповідати, щоб не псувати вам задоволення від читання. Сам Кінг каже, що на думку про розповідь його навела історія реального американського серійного вбивці - тихого, спокійного бухгалтера, хорошого сім'янина і батька трьох дітей. Коли його дружина дізналася про подвійне життя чоловіка, вона вважала за краще про все промовчати. І мовчала багато років – що коштувало життя багатьом людям. Виходить, що своєю розповіддю Кінг, хоча б умовно, відновив справедливість і покарав маніяка.

На фото: підвіс "Тільки не бійся!"

І, звичайно ж, неможливо не згадати «Темну Вежу»! Головний адепт "справедливості з кулаками", власне Стрілець, - дуже цікава і майже архетипічна фігура. Він і класичний вігілант (вігілант у літературі - месник, який не надто зважає на закон). Він нащадок і "проекція" короля Артура, ідеального справедливого правителя. Він же в певній мірі і сам автор: Кінг не приховує, що наділив Стрільця деякими власними рисами. А ставлення Кінга до справедливості та відплати нам уже відоме.

Показово й те, що там, де Кінг не описував себе, він, за його власними словами, описував молодого Клінта Іствуда, зірку класичних вестернів. Мовчазний і суворий вігілант у виконанні Іствуда вплинув не тільки на характер майбутнього Стрільця, а й навіть частково на його зовнішність. Вийшов просто-таки ідеальний поборник "добра з кулаками", точніше, з револьвером – іноді без нього справедливості просто не досягнути…

На фото: каблучка "Стрілець"

Стівен Кінг, на мій смак, один із небагатьох авторів, для яких справедливість - поняття чітке, однозначне і таке, що не потребує зайвих пояснень. Його позиція напрочуд прямолінійна, іноді навіть грубувата, однак, можливо, в питаннях справедливості саме так і треба? Зрештою, саме прямолінійний та радикальний Кінг був серед перших, хто підтримав Україну після початку війни. І він продовжує робити це досі - і словом, і донатами - прекрасний приклад того, як літературна позиція збігається з життєвою.

А чи близьке особисто вам таке розуміння справедливості?

Ольга Орінго