Кажуть, що кравець судить про світ по штанах. Можу підтвердити: у яку країну й місто мене не заносило, я завжди гальмую біля вітрин з прикрасами, заходжу привітатися, побалакати, цікавлюся сертифікатами на каміння. А іноді граю під дурненьку, щоб послухати, як мене консультуватимуть і що саме розкажуть. Коротше, у когось туризм гастрономічний, у когось шопінг-тури, а я люблю ювелірні крамнички. Поїсти і шопінг — у комплекті.

Не можу сказати, що я часто чи багато подорожую закордоном. Але так співпало, що всі мої поїздки сталися вже після того, як я захопилася історією ювелірства та отримала непогану базову освіту щодо цього в Орінго. Тому маю деякі особисті висновки щодо європейського ринку. Одразу маю зробити дисклеймер, що говорячи про Європу, маю на увазі її сучасні культурні межі, а не географічний поділ з Азією.

Swarovski за кордоном — неймовірно поширене каміння, але навіть консультанти подають цирконії як стрази, кристали чи просто називають “каміння Сваровськи”. Дуже поширені вони, наприклад, у Грузії — майже в кожному магазині є і фірмові стійки, й обладнання. Також багато їх і в сусідній Турції, чимало бачила в різних містах Польщі. Оскільки всі магазини, що я бачила, були мультибрендовими, надати мені договір чи сертифікат партнерства вони не могли. Але я на власні очі впізнавала і знайомі кольори, і бірочки, тож сумнівів не мала. Рекламують їх тут як “справжні Сваровськи”, але далі цього нічого пояснити не можуть: ані що це за вставка (кристал, цирконій чи gemstone), ані що за колір, а іноді не називають і країну походження. Тож товар мають, але презентувати не вміють геть-зовсім.

А от у Австрії відвертого брендування вітрин не зустрічала, тому не можу точно сказати, чи поширена там ця продукція. Зате які пишні бутіки власне Swarovski — не передати! Такі ж гарні вони і в Чехії, хоча там, звісно, набагато більше свого товару. Та про це пізніше…

Грузія, Батумі

Відсутність обов’язкових бірок дає величезну свободу. Але, знаєте, помітила за собою, що відчуваю якусь тривогу, коли не бачу бірок і пломб. Біжутерія це чи ювелірна прикраса, на перший погляд сказати важко, тому доводиться шукати табличку або питатися, з чого це зроблено. Уявіть собі, більшість консультантів у не-ювелірних крамничках толком не знають, що продають. Якщо це срібло чи золото, відповідь буде чіткою, назвуть і пробу. А от якщо знизують плечима… Може бути що завгодно. Буває навіть, що кидають “sterling silver!”, коли я питаю про прикрасу з відверто жовтого, не золоченого металу на кшталт латуні. А вже скільки разів так називали відвертий нейзільбер чи мельхіор… Зате коли нитки й паперові клаптики не обмежують, то вітрини можна оформити безмежно чудово й вигадково. Магазини з бірками бачила всього кілька разів, і завжди це було щось на кшталт міні-візитівки магазина чи майстра.

Якщо країна чи місто мають якийсь особливий матеріал — каміння або метал, то обов’язково просуватиме свій продукт. На десять ювелірних крамничок Праги вісім будуть продавати гранати у найрізноманітніших варіаціях. У Гданську неможливо кроку ступити без бурштину, щоправда, сертифікат показують не всюди. Трапився магазинчик, біля якого стояла реклама з фото принца й принцеси Уельських: під час візиту в Гданськ там шопилися Вільям та Кейт. Хороший, до речі, був, затишний. Є в цього і мінус, бо зацикленість на одній товарній групі позбавляє інтересу. Бо і дизайн у таких крамницях переважно схожий чи взагалі однаковий. Бачив один, тож бачив усі. В ісламських країнах вітрини густо всипані зеленим камінням, через що око замилюється швидше.

До речі, маю спостереження про матеріали, що виправдовує стереотип. Чим країна південніша, тим більше там люблять золото, а не срібло. Це позначається і на покриттях: якщо більшим попитом користується білий метал, то на вітринах не лише срібло, а й родоване золото, а якщо навпаки, подобається жовтий, то срібло часто буде позолоченим.

Вітрина уцінених товарів крамнички з уживаними прикрасами, Відень, Австрія

Лише один раз з-посеред кільканадцяти десятків крамничок мені трапилося місце виробництва, схоже на Орінго. У Відні на питання, де ж ця вся краса робиться, мені показали в бік дверей для персоналу: “Там”. Виявилося, що тут же за стіною — невеличкий цех, де ювеліри працюють під керівництвом дизайнера. І, якщо чесно, це так само була одна з небагатьох місцинок, де асортимент значно відрізнявся. Авжеж, Відень і Стамбул представляють різні вітрини, але от в межах сусідніх країн все аж дуже схоже між собою, перегукується і зливається в одне. Тисячі квіткових і класичних дизайнів, ще більше аналогів уже відомих речей. О, скільки за минулі два роки я побачила пантер і браслетів Love “картьє” і чотирилистної конюшини Alhambra від “ванкліф”! Чудово виконані, з хорошого металу і гарного каміння прикраси, що копіюють чужі ідеї… А це могли би бути свіжі, яскраві речі.

Ще одна паралель з Орінго у мене виникла на празькій інтерактивній виставці Альфонса Мухи. Він залишив по собі безліч ескізів прикрас, і за посередництва його внучки деякі з них було втілено. Виглядають прикраси дуже цікаво, але ж навіть спеціальна співробітниця, що знала буквально все про виставку, навіть хто робив 3D-моушен плакатів Мухи, не змогла сказати, хто автор-ювелір і де можна дізнатися про нього більше. Чесно кажучи, було дуже прикро.

Прага, Чехія

Ну і, авжеж, наостанок — про ціни. Будемо порівнювати з країнами, що так чи інакше зазнали впливу СРСР і доходи в яких можна порівняти з українськими. Ті ж Польща, Грузія, Азербайджан, і додамо Туреччину, де недавнє падіння ліри призвело до значного здешевлення абсолютно всіх товарів. Так от, можете відкрити каталог Орінго і замість “грн” підставити “євро”. При тім державного пробірного контролю і податку на розкіш в цих країнах немає. Просто ювелірні прикраси належать до особливого сегменту вжитку, а праця ювелірів, навіть якщо і неоригінальна, ціниться в рази вище.

Ювелірні подорожі можна здійснити і самотужки, і разом з Талою в її Jewel Travel… Головне, щоб перед цим було добре прочитано й затверджено довідник Орінго. Може, колись і до власної академії ювелірства доростемо?..

Анастасія Оринго