Ті орінговці, хто з нами давно, напевне добре знають, чому мій блог називається «Секрети Арізони». Багато років я була не лише генератором креативних і не дуже ідей, а й директоркою ювелірного підприємства ТОВ «Арізона-Харків» 

Саме цей період вважаю таким, що визначив напрямок нашої діяльності на багато-багато років. Хоча блог свій почала вести на форумі лише у 2015 році, коли виникло бажання інколи визирати з сутінок, ім’я Лєна-Арізона в мене було давно, в контактах багатьох знайомих і досі так записана. 

Чому Арізона?

Коли ми почали шукати назву для майбутнього підприємства, то майже місяць кружляли серед традиційний ювелірних назв, але щось муляло мені — хотілося чогось особливого, гарного, незвичного… 

І щасливе ім’я нашому майбутньому кораблику підказав мій тато. Назва штату Арізона походить з мови племені ацтеків — «та, що народжує срібло». А коли пішли реєструвати, то ім’я вже було зайняте кимось і ми швиденько додали ще одне вкрай важливе слово — Харків.

Що б там не вважали інші міста, саме Харків — срібна столиця українського ювелірного всесвіту. Тут працював ХЮЗ, який робив срібні вироби тонами на весь колишній СР, а ще у походження назви міста є тлумачення, яке мені дуже припало до душі. Харківський вчений Ігор Розсоха вважав, що фортеця у ХVIІ столітті виникла на місці поселення, яке існувало тисячі років тому, і що козак Харько – ніяк не засновник міста. Слобожанщина, за його думкою, - батьківщина індоєвропейських племен, які мали високу розвинену культуру, і назва річки Харків теж носить індоєвропейське походження від слова “харк” (срібло).

Тобто Харків – це срібна річка та срібне місто, а Арізона-Харків = Суцільні ріки срібла, народжені у найвдалішому для цього місці! 

У вдячність татові за чудову ідею усі роки роботи підприємства «Арізона-Харків» кожна прикраса супроводжувалася біркою, де головну літеру А я перемалювала з його підпису. Також ця магічна літера тішила мені око на каталогах (на форумі існує цілий розділ з відсканованими друкованими матеріалами), листівках, виставкових банерах тощо. О, згадала наші перші бірочки — яскраві, несподівані книжечки асиметричної форми з дорогого картону, з описом догляду всередині… Вони бісили майже усіх продавців, бо не лізли їм у лотки для прикрас, але страшенно подобалися мені. Згодом це привітання з друкарського минулого довелося таки замінити на стандартний розмір, але й тут ми весь час щось креативили. 

Мабуть, саме те що новостворена Арізона ніде й ніяк не потрапляла у стандарти (окрім стандартів якості) та робила щось особливе, своє, впізнаване, дозволило нам усього за один рік отримати невеличку, але постійну часточку ювелірного ринку. Щось досвідчені власники крамниць у нас побачили таке, що варте уваги. 

Що ж таке Арізона у моїх спогадах? 

Гомінкий затісний одноповерховий будиночок на 125 метрів у промзоні, де усі сиділи на голові одне в одного, по черзі обідали за розкладом, бо інакше не вміщалися у кают-компанію, але драйв та радість відчувалися навіть за стінами. Саме ті роки на вулиці Матросова й створили головні опорні конструкції, які міцно тримають Орінго-всесвіт, бо мені неймовірно пощастило зустрітися зі справжніми людьми, з якими ніяка дорога не буде довгою чи складною.

З більшістю ми продовжуємо йти далі, хтось займається іншими справами чи відкрив своє діло, а декого вже зовсім немає, та часточки їх вдачі, їх посмішки, їх щирість, їх талановитість — усе це вплетено у складну систему життєзабезпечення Орінго. 

Ось ці два відео хоча й не з самого початку Арізони, але бентежна енергія та якась іншопланетність все одно відчувається скрізь екран. На першому добре видно нашу повсякденність та халабуду, про яку писала вище, а друге — подорож та виставка у Києві. 
 

До речі, у 2010 році ми вже казали покупцям на виставці про те, що в нас з'явився роздрібний інтернет-магазин. 

Знаєте, друзі, от довго не могла зрозуміти — ну що ж такого особливого відбувалося з 2004 до 2010 року, а сьогодні дивилася відео і нарешті збагнула: то ж було щасливе замурзане дитинство, тільки не людини, а улюбленої справи. Таке вільне та мрійне дитинство, яке й створює передумови для довгого цікавого життя. 

Мені завжди складно занурюватися у спогади, розчулююся і намагаюся побути там якомога довше. Послухати й подивитися, які ми сильні, молоді й щасливі… хоча ми й зараз ще ого-го які, навіть якщо в когось ноги болять, а в когось очі недобачають.

Молодість нікуди не зникає, поки є бажання змінюватися та рухатися.

Далі буде…

ОМ