Якщо ви читаєте не тільки добрі орінговські новини та офіційні зведення, а ще й гортаєте час від часу стрічку Facebook чи стежете за групами та пабліками в Telegram, то ви гарантовано зтикалися з ними. Зі сра....кгхем... суперечками в соцмережах!

Під час війни, коли постійні тривоги та тривога, нерви нереально напружені й спалахнути гнівом можна через будь-що. Це цілком зрозуміла реакція на стрес, сюди ж додається відчуття того, що любе наше рішення може стати доленосним. Тож недивно, що чи не на усі інформаційні приводи суспільство реагує сварками та суперечками – кожному хочеться донести свою форму думки, а коли вона не співпадає з сусідською, логіка подекуди відступає перед емоціями.

Так, суперечка є не формою дискусії, а формою виплеску емоцій, здебільшого негативних. Слово за слово – і ось вже ніхто не пам’ятає, з чого все власне почалося, а соцмережа підкидує все нові та нові подразники. Чи можна глузувати над жертвою акули; чи праві поїхавші/ті, хто лишився; чи асоціюється композитор Вагнер з сумновідомою організацією; чи на часі в Харкові лесбійське весілля; скільки повинна важити директорка музею Голодомору…. до речі, а чи не псує слово «директорка» українську мову? 

І ось вже пальці літають над клавіатурою, енергія активно вливається в довжелезні коментарі, які вже точно змусять суперника з позором замовкнути! Стривайте… а чи точно ми займаємося тим, чим варто? На перший погляд суперечки у соцмережах – гарний спосіб випустити пар та відпочити від щоденної напруги. Віртуальні війни нікому не шкодять, після них усі розходяться задоволені та неуражені… але чи так це?

Проблема в тому, що усі ми, особливо зараз, маємо обмежений запас енергії, і інтернет-суперечки, як справа в цілому беззмістовна і ні до чого (ви же не сподіваєтеся дійти згоди) не ведуча, нереально цю енергію відбирає. Після кількох кіл суперечок з’являється відчуття, ніби сьогодні ми вже зробили щось корисне – але чи дійсно у всесвіті щось покращилося? До того ж, онлайн-сварки дають приємне відчуття анонімності, а відповідно – уседозволеності, отож, чому б в разі відсутності аргументів не перейти на персоніфіковані образи. Образи ці можуть недоцільно боляче відкликнуться іншій стороні, адже по той бік екрану сидить така ж людина, втомлена, знервована та не завжди критично сприймаюча дійсність. Вона відповість... і ось ми вже кілька днів перетравлюємо образу, не розуміючи, куди ж діваються сили?

Є і ще одна важлива причина: багато хто говорить (насправді рідше, ніж варто було б), що мережеві суперечки - знахідка для російського шпигуна. Здавалося б, що може бути цікавого для шпигуна у звичайних інтернет-перепалках? Насправді все. Ось поставте себе на його місце (розумію, що таке навіть уявляти гидко, але давайте спробуємо) - заходите ви у Фейсбук, наприклад, а там - справжній готовий довідник протиріч в українському суспільстві, а заодно - карта, за якою це саме суспільство зручно поляризувати і розколювати. Приєднуйтесь до будь-якої суперечки - вибір неймовірний  Тролі рангом нижче можуть вклинитися в досить мирне обговорення і почати його розпалювати, доводячи всіх присутніх до точки кипіння. А "фахівці" рангом вище з готової сварки можуть отримати багато безцінної інформації і на її основі скласти те, що в інтернеті називається словом ІПСО.

ІПСО - скорочення від "інформаційно-психологічна спецоперація". Простіше кажучи - створення і просування інформації з метою створити в суспільстві певні настрої. Наприклад, приспати пильність, посіяти недовіру або роздмухати паніку, відволікти від гарних новин чи змусити повірити, що "все пропало". Так-так, ІПСО - це серйозніше, ніж здається, щодо таких речей навіть існують фахівці, а різноманітні ІПСО-наративи створюються професіоналами. Але професіонали звідкись повинні брати інформацію, вони повинні розуміти настрої в суспільстві - і тут їм дуже допомагають соцмережі і, на жаль, ми з вами! 

Отож не будемо працювати над розколом нашого суспільства - адже усі ми, попри усі розбіжності та відмінності - члени однієї української родини з однією найзаповітнішею Мрією.

___

ілюстрації до статті - Oleksandr Grekhov

Ольга Орінго