Ми кажемо «електричне освітлення» і маємо на увазі Томаса Едісона. Історія сповна нагородила цього винахідника, приділивши йому кілька сторінок, а людство й досі користується предметами, які до Едісона вважались вигадкою чистої води. Але попри яскравість запаленої Едісоном лампочки, її світла виявилось замало для двох. 

Бо доля ще одного непересічного винахідника тривалий час залишається в тіні й про дивовижні відкриття Густава Труве знає не так багато людей.

На його ж рахунку десятки цікавих і унікальних виробів, які в той чи інший спосіб працювали за допомогою електричного заряду. Густав виготовив перший у світі човновий мотор, перший прожектор, перші електричні фари для автомобіля, еквівалент батареї АА та сотні інших електричних пристроїв. Стоматологи й досі в боргу перед Труве, бо це він винайшов поліскоп — освітлювальний прилад для огляду ротової чи носової порожнини, горла, стравоходу, прототип електричного ендоскопа.

Поліскоп і аксесуари для освітлення в коробці (слонова кістка, чорне дерево, позолочена латунь, емаль, мідь).

Ще один медичний пристрій, який живився струмом, за задумом вченого мав «шукати» кулі та скалки від снарядів в тілі пораненого. «Медичний металошукач» роботи Труве став в пригоді у польових госпіталях. Під час Всесвітньої паризької виставки 1878 року Труве представив журі сімдесят електротерапевтичних приладів й отримав золоту медаль. В Європі його називали «французьким Томасом Едісоном».

З огляду на сферу інтересів мсьє Труве важко уявити, що спонукало його перенести свої знання на ювелірну галузь, та розгадка криється в деталях. Цією деталлю був крихітний акумулятор, прототип сучасної батарейки АА, вигаданий вченим. Саме цими акумуляторами Труве живив найменші прилади. І саме ці акумулятори завдяки йому стануть джерелом надприродного сяйва прикрас.

Відомий як «місто світла», Париж був лідером в епоху Просвітництва, але історія забула одне з найхимерніших і найкрасивіших застосувань світла, яке коли-небудь бачило паризьке суспільство — електрична ювелірна біжутерія. У 19 столітті найрозкішніші паризькі вечірки були освітлені модними аксесуарами, створеними генієм електрифікованих  інновацій. Науково-популярний американський журнал Scientific American у 1879 році так писав про них: «серед особливостей, якими відомі французи, немає нічого цікавішого, ніж електричні ювелірні вироби». Хтозна, можливо ця диковинка надихнула американців на блискучий і розкішний богемний стиль буремних двадцятих.

Ідея Труве полягала в наступному. Маючи інженерну освіту та  досвід роботи годинникарем, він міг створювати біжутерні дрібнички з рухомими елементами. Потім ці елементи потрібно було з’єднати проводом з крихітною батарейкою, а сам акумулятор сховати в кишені смокінга чи навіть у зачісці. Коли власник або власниця прикраси активували пристрій, та не тільки оживала, тобто рухалась, а й випромінювала світло крихітних лампочок.

Зосередившись на малому, Густав Труве зміг підкорити світську публіку Парижу, яку вже складно було чимось здивувати. Поважні мадам та мсьє ладні були дорого заплатити, аби прикрасити свій наряд пташкою, що вміла махати крилами, тендітним метеликом, кроликом, який грав на барабані, чи химерним черепом з рухомими щелепами. Густав міг втілити в реальність будь-яку фантазію. Та його таланту було затісно у бальних залах і скоро без Труве не обходилось жодної гучної театральної вистави. Він підсвічував волосся балеринам й наповнював світлом наряди акторів.

Через чотири роки ідею створення фентезійного образу за допомогою маленької батарейки та лампочки змогли відтворити й за океаном. Блищати не гірше за француженок мріяла найвідоміша світська левиця США Еліс Вандербілт. Чарльз Вортон зробив для неї костюм статуї Свободи із сукні з металізованих ниток і електрифікованого смолоскипа.

На жаль, в цій статті нема яскравих фотографій, і нам залишається уявляти масштаб світового шоу Густава Труве лише за допомогою монохромних гравюр. Переважна більшість біжутерії Труве була знищена, коли будівля, в якій містилися всі його архіви, згоріла дотла. Сьогодні в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні зберігається єдиний виріб вченого —  шпилька для краватки.

Наталія Орінго