Нам здається, що є нормальне, звичне, здорове - а є ненормальне, небажане і дивне. І що між ними - прірва (ну або стіна). Але що, якщо насправді ніякої прірви не існує?..
Пам'ятаєте Чеширського Кота і його знамениту сентенцію: "Всі ми тут трохи несповна розуму - і я, і ти"? Цю фразу можна розуміти в літературному сенсі: зрештою, а якими ще мають бути герої в керролівській Країні Чудес? А можна в психологічному сенсі, як вказівку на те, що норма багато в чому відносна. Межа між нормальністю і ненормальністю не просто тонка, її практично немає, це безперервний континуум. На одному його полюсі звичайнісінька, стандартна свідомість, на іншому - всілякі її стани, які один від одного дивніші...
А десь посередині знаходяться акцентуації.
Що це взагалі таке? Умовно кажучи, особистісна акцентуація - це невеликий "зсув" особистості в бік якоїсь крайності. Наприклад, людина може незвично тяжіти до чистоти й порядку, або любити яскраву, демонстративну поведінку, або регулярно заглиблюватися всередину себе... Акцентуації можна переплутати з рисами характеру. Загалом, у них є дещо спільне, це правда. Але акцентуації відрізняються від просто рис характеру деякими важливими речами. По-перше, вони виражені сильніше. По-друге, вони не зникають з часом чи зі зміною обставин. Як наслідок, людину з тією чи іншою акцентуацією не можна перевиховати. Можна посилити позитивні риси, згладити негативні, а ось перетворити меланхолійного астеніка, який швидко втомлюється, на життєрадісного гіпертиміка (і навпаки) - не можна.
Звідки беруться акцентуації? Загалом, вони залежать від вельми прозаїчних речей - фізичного стану мозку і нервової системи. Уявіть собі, що все наше тіло пронизане густою мережею найтонших електричних дротів - нервів. Ними безперервно передаються мільйони імпульсів. А мозок, як великий комп'ютер, обробляє їх і перетворює на різні складні й прекрасні речі. Але в мозку, як і в комп'ютера, є не тільки софт, а й хард, обладнання, тобто. Воно може бути різного виду, комплектації, з різними способами підключення... Уся ця сукупність відмінностей і породжує акцентуації.
Наприклад, уявіть, що у вашій нервово-електричній системі дротів менше, ніж належить. Комплектація така. Що в підсумку вийде? Варто напрузі підскочити і "дроти" почнуть плавитися, уся система швидко перегорить, а ви відчуєте неймовірну втому і виснаженість. Або навіть отримаєте нервовий зрив! Отже, вашу систему потрібно берегти і напругу подавати дуже обережно. Така акцентуація називається астенічною.
Або уявіть, що в кожного мозку-комп'ютера є свого роду фільтри вхідних даних. Вони і справді є, вони допомагають мозку відокремлювати головну інформацію від другорядної. А тепер уявіть, що у деяких людей таких фільтрів немає взагалі, або вони не працюють належним чином. У мозок надходять гігантські обсяги інформації, і ніщо їх не обмежує. Блакитне небо? Зелена трава? Червоне світло на світлофорі? Усі ці відомості сприймаються одночасно і не діляться на важливі чи неважливі. Що в підсумку виходить? Мозок і нервова система жахливо втомлюються, людина плутається в потоках інформації і витрачає додаткові сили на її сортування. Щоб відпочити, вона йде в себе, намагається частіше перебувати на самоті або постійно носить навушники (щоб через вуха теж нічого не надходило). Така акцентуація називається шизоїдною або інтроверсивною.
Як бачите, нічого "божевільного" або дивного в акцентуаціях немає. Хоча деякі їхні прояви можуть виглядати незвично, всі вони цілком зрозумілі. Давайте подивимося, які акцентуації ще можуть бути.
Астенічна. Вона вже зустрічалася в прикладі. Астеніки - люди акуратні, старанні, дисципліновані. Вони люблять і вміють планувати дії, продумують найдрібніші деталі і завжди мають у запасі план "Б", та не один! Щоправда, якщо з тих чи інших причин плани зриваються, в астеніків трапляється "коротке замикання". Це може бути спалах гніву, тривога або ступор. Тому астенікам варто берегти нервову систему і не перевантажувати її занадто сильно.
Гіпертимна. Гіпертиміки практично завжди сповнені сил та енергії, постійно в русі, в дії, ніколи не сидять на місці. З ними сміливо можна вирушати на будь-які авантюри і пригоди - вони будуть лише раді! Однак потрібно враховувати, що гіпертиміки не просто не люблять сидіти на місці, а й не можуть. Іноді фізично - їм важко довго перебувати в нерухомості. Їхній бурхливій та енергійній натурі варто регулярно постачати свіжі пригоди!
Істероїдна. Ні, це не образливе слово, це абсолютно нейтральний психологічний термін. Істероїди відкриті для світу і людей, їм життєво необхідні нові враження, яскраві емоції і багато уваги. Їм завжди потрібно бути в самому центрі подій, і не просто бути, а й брати участь! Грати на сцені? Виступати з трибуни? Перемагати дракона? Все й одразу, будь ласка! А вже якщо в істероїда при цьому будуть вдячні глядачі, то він переверне цілий світ!..
Інтроверсивна (шизоїдна). І знову це психологічний термін, хоча й не надто вдалий. Шизоїди - ті самі люди, мозок яких не фільтрує інформацію. Через їхню свідомість постійно проходять потоки даних завбільшки з цілий всесвіт. Іноді це стомлює, тож шизоїди намагаються відгородитися від зайвої інформації: усамітнюються, "пірнають" у книжку, вдягають навушники чи капюшони, а дехто з тих самих міркувань відрощує довге волосся. А інколи навпаки - вони збирають цікаву й потрібну інформацію та створюють із неї цілі світи всередині свідомості! Щоправда, шизоїди рідко ними діляться; а якщо діляться - це знак чималої довіри.
Педантична. Такі люди обробляють будь-які імпульси довго і ґрунтовно, витрачаючи на це багато сил. Зате і результат виходить на висоті! Педантичні люди неквапливі, ґрунтовні, спокійні й неконфліктні. Вони можуть здаватися консерваторами, які не люблять новизну й авантюри - зате водночас вони відповідальні, наполегливі і, до речі, на рідкість вірні в дружбі.
А як бонус - посилання на психологічний тест, що визначає різні типи акцентуацій (англійською). Можливо, вам стане цікаво дізнатися щось нове про свою особистість, її силу і слабкості та, можливо, поділитися з нами!
Женя Орінго
