Бувають свята, які зараз хотілося б стерти з пам’яті... Не те, щоб «Всесвітній день ювеліра» мав таку ж емоційну складову, як одноманітні совкові дати, та й за роки відзначання 31 січня ми майже змогли наповнили цю дату нормальним змістом, але… 

Присутність в ній неприємного російського походження плюс відсутність справжніх історичних коренів нівелює святковий настрій. Душа потребує відокремлення української ювелірності від тіней минулого, і над цим ми потроху вже працюємо, хоча колись я витратила досить багато часу, щоб зробити 31 січня чимось ювелірно-поєднуючим. 

Зараз розповім вам, чому я колись виступала євангелістом Дня ювеліра. У 2014 році було складно. Ми стикалися з потребою не тільки працювати, активно підтримувати армію та вимушених переселенців, а ще й продовжувати боротись з дурнуватими чиновниками за виживання української ювелірної галузі. Викручувалися, як могли, але врешті-решт все вдавалося. На початку 2015 року прийшла в голову мені допоміжна ідея — зробити для різних ювелірних крамниць країни спільну благодійну акцію.

Мета була проста: поєднати зусилля під спільним прапором (точніше — плакатом), нагадати покупцям про світлу сутність ювелірної справи, щоб не вважали ювелірів лише баригами, а за підсумками святкового дня десятину від вирученого передати на благодійність. В нас тоді було багато гуртових покупців, та й взагалі ми ніколи не ховалися в тіні, тому відчувала потенціал. В Орінго відсвяткували добре і продуктивно (подробиці – тут), інші магазини трохи гірше, проте рух був. 

Вже рік як не підтримую форум «Ювелірний ринок», де все колись починалося, та чудово, що інет пам’ятає все і про ту ініціативу є згадки : 

А ось так виглядав той самий плакат, який ми довго створювали з Юлечкою Нікіфоровой. Довго, тому що хотілося для важливої справи знайти особливий символ:

Декілька років я намагалася розкачати спільну справу, та чомусь виявлялось, що ми зі своїм сріблом суттєво успішніші, ніж крамниці з золотом. Не злетіло, тому надалі ми відповідали самі за свої ініціативи, а ще відмовилися від гуртових продаж.

2016 рік я використала для прем’єри відео про складнощі ювелірної галузі, яку заполонив сірий безрадісний імпорт. Таке собі свято. 

А у 2017 році день ювеліра несподівано приніс мені натхнення на історію про те, як завдяки ювелірам складаються нові світи. Ця дивна казка навіть пізніше потрапила в книжку під першим номером. А це ілюстрація до неї: 

Поступово «міжнародний день ювеліра» ми трансформували в традицію, яка існує виключно у якості привода для ще одного згадування ювелірної галузі на широкий загал. А на листівочках чесно додали слово «традиційний», і щорічне привітання від ГО "Ювеліри України" з традиційним ювелірним святом виглядало двобічно, як і каблучка на світлині...  

А потім у ГО “Ювеліри України” ми добалакалися до нового свята. Процитую частину прем’єрного тексту: «Як з'являються професійні свята та навіщо вони потрібні? Багато років ми відзначали січневий Міжнародний день ювеліра, але душа бажала чогось особливого та близького. І ось з'явилася ідея створити нову точку збирання для небайдужої ювелірної спільноти — День нашого рідного мистецтва. Хочеться вірити, що згодом 21 червня залишиться в історії не лише днем, коли в українській землі знайшли унікальну скіфську пектораль, а й святом сучасної української ювелірності. 

Ми, звісно, поки що помітно відстаємо від країн із багатовіковою безперервною історією, із сильними ювелірними домами та сучасними виставками. В Україні ж багато поколінь виросли на конвеєрній продукції п'яти радянських заводів, коли робота з дорогоцінними металами була можлива лише під контролем держави. Лише останні кілька десятиліть почався боязкий розквіт...»

Розумієте, друзі, після того, як знайшлось своє особливе, рідне та чесне, важкувато стало святкувати в іншу дату, а 2022 рік взагалі збудував міцну фортецю від різних «міжнародних свят», якщо там є той народець. Тож завтра не хочеться поздоровлень та російських гіфок.

Маю надію, що наше ювелірне мистецтво окремо від російських уявлень про прекрасне та кривавих алмазів розвиватиметься набагато швидше і цікавіше, бо українські креатив і майстерність вже знаходять поціновувачів в усьому вільному світі. 

А самий гармонійний та доречний плакат на 31 січня 2023 року, на мою думку, виглядає тепер так (вибачаюсь за наше дрібне хуліганство):

Дякую за увагу і за підтримку!

О.М.