Іноді здається, що релігії непідвладні часу. Голоси стародавніх вірувань лунають і сьогодні, спонукаючи своїх прихильників слідкувати за небосхилом, розкладати камінчики з рунами, стежити за проявами погоди, робити татуювання та ще багато чого іншого. Не втрачає своєї значущості й тотеїзм — релігія, для якої не існувало меж і кордонів на нашій планеті.

Дотепер не уявляю, як в різних куточках світу люди ніби по чиїйсь вказівці вірили у ті й самі символи та виконували схожі обряди. Але вчені вважають, що у всього є раціональне пояснення, в у релігії також. У тотеїзма було дві специфічні соціальні передумови: виникнення родового ладу і полювання як основний вид трудової діяльності. В умовах, коли полювання було головним видом трудової діяльності, первісна людина досить сильно відчувала свою залежність від тварин. Саме залежність від родового колективу і тварин стала особливістю тотеїзма.
Отже, культура давніх слов’ян, як і людей з племен Америки, Африки, Австралії, зображалася у системі найдавніших народних уявлень та вірувань, що складалися з елементів тотемізму. Це означає, що своїми надприродними родичами наші пращури вважали тварин. Такі звірі як вовк, ведмідь, тур, серед птахів – сокіл, ставали в очах стародавніх слов’ян в якості покровителів роду і племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. А щоб наблизитись до священних образів, ім’ям тварин нарікали племена, використовували амулети, що мали наділити своїх власників бажаними якостями тварин.

Популярність тотеїзму в сучасний час надає зацікавленому читачу великий обсяг різноманітної інформації. В тому числі й безліч методів для прорахунку своєї тотемної тварини. Довіряти їм чи своїй інтуіції, то справа кожного мисливця за символами. Я ж наведу тільки уривки з цікавого дослідження Станіслава Губерначука, філолога, дослідника Трипілля, що достеменно вивчив зв’язок між геральдикою шляхетських українських родів та тотемними тваринами. Визначивши власників тих чи інших гербів, пан Станіслав окреслив ряд прізвищ, сучасні власники яких можуть дізнатися свій стародавній тотем.

«Найпошанованіший у творців Трипільської цивілізації тотем тур знайшов своє місце і в гербах української шляхти, зокрема Висоцьких, Зозульських, Куликівських, Оєзинських, Павловських.

До найдавніших тотемів наших предків, як вважають дослідники, належала й змія. Її зображення як родового тотема успадкували українські шляхетські роди Байбуз, Брояків.

Із доби тотемізму походять зображення кози/козла у гербах шляхетських родів Козловських, Полукозиць. Ця ж тварина-тотем намальована і в гербах родин шляхти Бялоцьких, Лоханських, Маковських.Прикметно, родини Козловських і Полукозиць зберегли свій родовий тотем/козу не тільки в гербах, а й у своїх прізвищах, які походять, без сумніву, від відтотемного імені першопредка роду типу Козел, Коза, Козик тощо.

Те саме стосусється і родини української шляхти Кур і Куриленків, у гербах яких зображені як родові тотеми кури (півень).

Збереглася назва родового тотема і в прізвищі родини Ястрембських. У спрощеному прізвищі все-таки чітко простежується основа ястреб. Саме цей птах як родовий тотем намальований у гербі тих Ястрембських. Зображення яструба маємо і в гербах шляхетських родин Дабіжів, Дуничів, Мосцинських, Протасевичів, Рачинських, Свинцицьких, Хмільовських.

Назву птиці-тотема успадкувала у своєму прізвищі родина нашої шляхти із прізвищем Голуб. Цей птах, що виступає в українській міфології та обрядових піснях світотворчою силою, став привабливим як тотем і для предків української шляхти із прізвищами Горський, Вербицький, Задарновський, Круп'янський, Сакович, Тимановський, Уземський.

У орнаментиці носіїв Трипільської культури трапляється зображення пса і вепра, зрозуміло, як тварин-тотемів. Зображення вепра подибуємо у родовому шляхетському гербі Крижановських. Іншого тотема - пса взяли у свої герби Конашевичі-Сагайдачні, Орлики, Корчаки, Ставські, Шульці».

Отже, якщо ви знайшли в цьому переліку своє прізвище, не вагайтесь з вибором звірячого талісмана. Історія вже все вирішила за вас. Я ж хочу повернутись до становлення цієї релігії та пригадати, що явище тотеїзму як такого невіддільне від роду, племені. В деяких країнах світу тотеїзм вийшов за родинні межі, з'єднавши цілі нації під захистом конкретної тварини. Так серби поважно ставляться до вовків, австралійці не уявляють себе без тотему кенгуру, орел одразу спадає на думку, коли ми згадуємо про США. А що ж Україна? Наша країна дуже багата на рослинні символи, що тепер відомі всьому світові, як то калина, соняшник. А от тваринний тотемізм, на мою думку, в українців не викликає того відчуття єдності, що плекали пращури-слов’яни.Натрапила в мережі на голосування, що проводилось на сайті depo.ua ще у 2018 році. На мій погляд, добірка варіантів доволі сумнівна, внаслідок чого цілком очікувана перемога лелеки.

А які тварина, птах, комаха і т.ін., на ваш погляд, здатні стати тотемом нашої сміливої та сильної країни?

Наталія Орінго