Чому при нашій чималій колекції драконів (більше в нас тільки птахів, мабуть) та при великих складнощах зі створенням моделей прикрас було прийняте рішення явити світу ще одну прикрасу з драконами? А просто раптом усе склалося магічним образом і народилася дуже гарна і складна каблучка, яка поєднала колекцію та зробила її насправді гармонійною. 

«Завжди треба перевіряти свої джерела…  

Пам'ятай, що розповіді з перших вуст завжди точніші, 

але ти повинна дивитися глибше, Вайолет. 

Ти повинна бачити, хто розповідає історію»

У першій частині нашої спільної драконофільскої саги Оля згадала мій нелюдський дар переконання щодо читання книги «Четверте крило». Дійсно, зовсім неочікувано історія, що майже всюди позиціонується як фентезі янг-едалт, з вогником та нотками непристойності, де навіть у драконів є гм… дорослі відносини, де трохи забагато насилля та бійок, виявилася чимось на кшталт ТАРДІС з улюбленого науково-фантастичного серіалу «Doctor Who»: всередині вона значно більша, ніж зовні. 

В мене навіть виникла теорія, що деяким популярним письменникам розважального жанру зі спільного творчого поля несподівано виливається в уяву щось особливе, те що потрібно доносити на широкий загал, але в книжках серйозних письменників ніхто з читачів популярних книжок до суті сказаного продиратися не буде. Не читала попередні книжки Ребекки Яррос, просто не потрапляли мені на очі, та з оглядів в книжкових блогах бачу, що нова серія випадає з тенденцій. Доля обрала Яррос провідницею може й не революційних, але вкрай необхідних образів, схованих під шаром войовничо-романтичного фентезі.

Важко балансувати на межі «розповісти цікаво про захопливу книгу» і «наробити спойлерів», тому облишу на потім деякі моменти, які дуже хотілося б з вами обговорити, коли круг тих, хто вже прочитав «Четверте крило» стане ширшим. Зараз розкажу лише про три лінії, що поєднали мене з цією книгою та сприяли терміновому створенню каблучки «Доля драконів». І звісно, ці три лінії про книжки, добро та надможливості нібито звичайних (на перший погляд) людей.

 Перша лінія — КСД. Є велике харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля», в книгарнях яких безліч років купляла різні книжки — в них завжди був шалений вибір і нормальна ціна. Звісно, під час нашої таємнокімнатної операції по розповсюдженню україномовних книжок, яка успішно йде вже півтора року, саме це видавництво траплялося найчастіше на віртуальних поличках. І одного разу влітку я відмітила їх на фото в інстаграмі, коли «Мишеня» знімали з книжкою Кінга. Від КСД (до речі, в якого підписників більше аніж у нас) була миттєва і дуже доброзичлива реакція, що рідко трапляється на теренах книжкової ниви. Почали спілкуватися про книжки й прикраси, зробили спільну сесію в Екслібрисі по Кінгу, є спільні дописи… Тому коли у жовтні до мене звернулися з пропозицією звернути увагу на «Четверте крило» і акцентувати увагу на наших чисельних драконах, та ще й дали читати редакторську версію українського перекладу, навіть не мала сумнівів, що складеться диво. 

До речі, серед усіх, хто на сайті замовить 22 – 24 грудня каблучку «Доля драконів», розіграю свій примірник «Четвертого крила». Ще купила в Таємну кімнату цілий стосик цих книжок, найближчим часом додам. 

 Друга лінія — про писарів та документування історії. Про цю лінію в романі майже не згадують в рецензіях, але для мене вона була однією з ключових. Намагаюсь не спойлерити з усіх сил, але цитати усе ж наведу:
 «Обов'язок писарів - не лише вивчати й опановувати минуле, але й передавати та записувати сьогодення… Без точного зображення нашої лінії фронту, достеменної інформації для прийняття стратегічних рішень, і - що найважливіше - без докладних подробиць для документування нашої історії на благо майбутніх поколінь, ми приречені, не тільки як королівство, але і як суспільство»
«…Пам’ятай, що фольклор передається від одного покоління до іншого, щоб навчити нас нашому минулому. Якщо ми втрачаємо фольклор, ми втрачаємо зв’язки з нашим минулим. Достатньо лише одного загубленого покоління, щоб змінити історію — навіть стерти її»

І, звісно, куди ж без сучасного всесвітнього девізу: «…хоча вершники є зброєю нашого королівства, але вся справжня влада в цьому світі належить писарям»

Опис архівів з сувоями та книжками, важливість книжкових знань з квадрату писарів для виживання Вайолет у квадраті вершників — усе ще надійно зібрало для мене сюжет на одне захопливе поле. І пір’їнка збоку каблучки з’явилася не випадково. Хоча є там також одна істота з пір’ячком у хвості, але про неї розповідати не буду. ))

 

 Третя лінія — створення заради створення та велике егоїстичне бажання завершити рік чимось насправді ювелірно епічним, щоб підвести межу під найскладнішим періодом нашої справи.

Каблучка створилася на одному диханні, як тільки я перечитала роман українською. І луска на шинці теж не випадкова, але знову ж таки — поки що тс-с-с-с...

Чи можливо щось протипоставити венінам, які мріють повсюди створити безплідні пустки, коли в тебе немає жодної зброї, коли немає драконів і тіні намагаються проникати у сновидіння? Досить дивно відчувати, що давно живеш у казковому світі: «…велике зло, яке поширилося по всій землі, коли людина була зіпсована темною магією та перетворилася на істот, відомих як веніни, які … виснажували край від присутньої в ньому магії в жадобі більшої сили»

А потім я розумію, що моя зброя для боротьби з венінами наполегливо і безперервно кується в Харкові з чарівного срібла, і, сподіваюся, дійсно допомагає утримуватися на світлій стороні життя тим, хто в нас вірить. 

Ось такі три лінії, на перетині яких виникла каблучка «Доля драконів». Невипадковість кожного елементу каблучки пов’язує її з чудовою книжкою «Четверте крило», та мені здається, що долі усіх відомих нам драконів та їх вершників хоча й складно, але можливо вмістити в таку маленьку річ.

І це буде таємницею володарки перстня. 

Світлокрилий дракон летить над вежами та кордонами, тінь його шириться землею, кожен помах потужних крил змінює місцями небо й землю. Ми так багато не знаємо, ми — маленькі, розгублені й тільки вчимося жити на нашій землі… помах — і ми вже розумні та рішучі вершники нашої долі. Потім переворот і так по колу, ми летимо крізь спокій блакитного неба чи крізь блискавки, поки пишуться книги буття. 

Далі буде... 

З любов’ю, Олена Маслова