Коли Аліса отримала письмовий наказ від пляшечки “Випий мене!” вона не так довго й зволікала. Проте наші дивокраї у світі більш різноманітні, а напої у пляшечках можут призвести не тільки до зменшення… То як же дізнатися, з якої пляшки можна випити, а з якої — краще не треба?

Спочатку алкогольний блог був насамперед про те, як знайтися з алкоголем скрізь. Щоб у Франції вибрати собі вино, навіть якщо не розумієш ні у вині, ні у французькій. Щоб, опинившись у закордонній глушині, знайти щось цікавіше за лагер, а приїхавши до нашого села вміти створити 20+ коктейлів із самогону. Тому в мене набралося чимало інформації, що, де і як пити безпечно та смачно.

На жаль, вирушаючи в очікувану (або несподівану) подорож, мало хто думає про те, що в пункті призначення захочеться поцікавитись місцевими смачними напоями. І багато хто нехтує користуватися пошуковою системою. А даремно! Далі, ніж за другою сторінкою Гугла, можна знайти базову інформацію. І ця порада підійде, навіть якщо ви не знаєте мови країни: кілька невеликих статей, зо дві сторінки форумів, кілька скріншотів — і ви вже у всеозброєнні! Але що робити, якщо ви на місці, а інформації немає? Є кілька робочих варіантів:

До якої країни потрапили? Франція, Іспанія, Італія, Португалія, Греція, Румунія — п'ємо вино! Польща, Чехія, Бельгія, Німеччина, Англія — пиво. Шотландія, Ірландія, знову Англія — віскі. Північні країни — міцні напої, у Швеції це шнапс, у Нідерландах женевер, у Норвегії аквавіт, у Фінляндії горілка.

Таааак, а далі? Якщо це вино: у західній культурі переважає сухе. Правильне напівсолодке ви знайдете відразу — воно буде значно дорожчим. Намагайтеся обрати в середній ціновій категорії (не нижче 7-8€), потрібного вам кольору. Білі коштують дешевше, червоні дорожчі, розе посередині — і воно в таку ціну може бути дуже цікавим. Крім того, розе — найгастрономічніше вино, і якщо вам потрібно підібрати пляшку до страви, з ним буде найменше промахів. Лише якщо це не десерт! Вищий пілотаж — знати головне місцеве вино: як гевюрцтрамінер та рислінг в Ельзасі, піно нуар у Бордо чи громансан у Гасконі. Тоді вам не буде рівних!

Якщо з вином взагалі не вгадали, забирайте собі найпростіший іспанський рецепт: робимо сангрію! 1-2-3 пляшки вина, пара столових ложок цукру, пара квіток гвоздики, паличка кориці та фрукти, які дістанете: одного яблука та одного апельсина буде достатньо. Залийте нарізані фрукти та спеції вином, додайте 200 мл води, дайте постояти хоча б годин 5 — і все! Це вже смачно та можна пити.

Пиво. Його більш-менш можна визначити на вигляд. Якщо вам не потрібно чогось складного, то той самий простий лагер — він скрізь лагер. Темне може бути з варіаціями, воно міцніше. Червоне та напівтемне часто м'яке, без гіркоти та кислотності. Якщо світле та каламутне — найчастіше бланш, пшеничне з віддалено фруктовими нотами. Кольорове та фрукти на етикетці — ламбік, фруктове пиво, одна з “фішок” Бельгії. Якщо етикетка яскрава і квітчаста, іноді з поп-артом, то швидше за все це крафт, а там можуть бути експерименти від томатних нот до кабачків зі спеціями. А розібратися із міцністю завжди допоможуть градуси на етикетці.

З міцним потрібно бути акуратнішим: добре б знати, як правильно його пити. Наприклад, у Шотландії на вас повстануть з лопатами, якщо ви замовите не "драм" (це міра на око бармена, він може налити більше чи менше), а віскі з льодом, або, не дай Бахус, з колою. Шнапс п'ють маленькими чарочками, як і біттери — гіркі настоянки для травлення. До речі, популярний у нас Егермейстер теж настоянка, і хоча її п'ють розведеною апельсиновим соком, випивати більше 300 мл в одну особу не бажано. А є ще популярний у Нідерландах та Бельгії женевер — прабатько джина — і як його пити залежить від підвиду. Його п'ють охолодженим або в коктейлях (фруктовий), кімнатної температури (витриманий), теплим (для зігрівання), або додають у каву (кавовий, вершковий).

Є, звісно, й універсальні напої: ігристе, коктейлі, глінтвейни, текіла — щось популярне, що є майже скрізь, і у будь-якій ситуації зрозуміло, що з ним робити. Важливо: уточнюйте час роботи магазинів. З повномасштабкою у нас зникла така розкіш, як цілодобові алкомаркети, але, наприклад, у Європі взагалі мало таких. У тій же Швеції для різноманітного алкоголю взагалі заведено окремі магазини, які можуть виявитися закритими в неділю та у свята.

На додачу — кілька хайфхаків для тих, хто любить подорожувати з комфортом та невеличкою дозою алкоголю в крові:

Якщо переїзд автомобільний, автобусний або залізничний — не зайве приховати в багаж комфортний напій: від мінімальної фляжки до максимально дозволеного обсягу провезення.

У літаку варіантів більше: можна сховати потрібне в багаж, закупитись у дьюті-фрі чи перехопити на борту. Одного разу ми на 2,5-годинному перельоті о сьомій ранку дозволили собі по келиху просеко — і це було чудово!

Пам'ятайте, що алкоголь у багажі може додати барв у ваш приїзд: у часи пандемії моя знайома летіла до Ізраїлю, а після прильоту її посадили на 14 днів карантину. Найбільше вона раділа двом пляшкам вина, які сховала у багажі! А все тому, що замовляти на карантині в номер вино не дозволяли.

Дізнайтесь правила розпиття алкоголю на вулиці. Наприклад, офіційно у Франції це заборонено. Але коли ми були в Страсбурзі, на набережній дозволялося робити пікніки, пити вино і курити щось веселяще.

Якщо у вас є пластиковий ID, це допоможе: його можуть спитати на касі у людини будь-якого віку. А, наприклад, у Брюгзі ми знайшли серед вулиці автомат із пивом, який видає баночки лише 18-річним за допомогою ID-картки.

І їдучи, заради святого Бахуса, розраховуйте кількість сувенірів, що булькають. Щоб вам не довелося, як мені в аеропорту Франкфурта, пити розе з горла через перевагу в багажі!

Нехай ця інструкція і не така об'ємна, як сотні постів блогу, але вона вам цілком допоможе. А які алкогольні враження ви отримували у подорожах?

Альона Мінакова для Орінго