Прислів’я про те, що найтемніше місце – під свічкою, в Ювелірному домі Орінго не працює. Кожного року, коли розпочинається конкурс «Срібна Мрія» і хвилі фантазії та надії затоплюють нас з головою, саме тут, у команді, спостерігати за творчістю, дивуватися масштабам події та надихатися самому – найкраще! Тож спробую пригадати і поділитися, як це було…

В Орінго я прийшла, нічогісінько про «Срібну Мрію» не знаючи, якраз у той час, коли відлуння сьомого сезону вже майже вліглося, а восьмий ще не розпочався. Пам’ятаю, як, тільки розпочинаючи занурюватися у складний й багатошаровий світ Орінго, дивувалася примітками під прикрасами «зроблено за ескізом , конкурс "Срібна мрія"», роздивлялася яскраві світлини з Ювелір Експо Україна і розуміла, що ось це усе – різнокольорове та однозначно магічне, віднині частина мого життя.

Слово «Срібна Мрія» стало остаточно зрозумілим та рідним, коли я дізналася, що у рамках сьомого сезону з’явилися одразу три прикраси, які могли б бути і моєю мрією: каблучки «Нордична» та «Ейре» й браслет «Ойкумена». Кожна з них передавала те світосприйняття, що мені близько, і вражала тим, що, видається, ювелірна прикраса може не тільки прикрашати, але й розповідати певну історію. Дуже цінну й значущу для нас історію.

На фото: каблучка "Нордична"

Час летить швидко, і восьмий сезон «Срібної Мрії» я зустрічала вже з певним нетерпінням: як-то же воно буде? Виявилося, що прямо як на американських гірках: спочатку ти летиш угору, милуючись все прибуваючою кількістю ескізів, потім котишся у безодню величезної кількості праці, пов’язаної з кожним етапом конкурсу (конкурсних робіт в тому сезоні була рекордна кількість), потім знову злітаєш на хвилі натхнення і падаєш у море «за що ж хапатися?!» напередодні прем’єри. Того року ми створили особливий «Щоденник фестивалю», і це була дуже красива, майже театральна, але й досить виснажлива презентація – пам’ятаю, як мені навіть кілька разів наснилося, як я пишу прем’єру і хвилююся у сні: чи сподобається прикраса, чи стане вона улюбленицею багатьох?

… Зрозуміла, що пишу це зараз, посміхаючись, згадуючи як ювелірне свято – а отож усе було недарма. 

На фото: сережки "Кружева витражных окон"

Наступний, дев ‘ятий сезон, вже не був для мене таким новим, я стала більше розуміти в технічних характеристиках прикрас, роздивлятися ескізи ще й з цієї сторони, уявляти, як це буде виглядати у сріблі… З’явилися і думки самій взяти участь у конкурсі, але, на жаль, мрія не змогла повністю оформитися – просочилася крізь пальці фата-морганою. Втім, чесно кажучи, на конкурсі вистачало цікавих ескізів, за які легко вболівалося і втілення яких хотілося побачити, як своїх. Саме у цьому сезоні я відчула ще одну приємну емоцію: милуватися, як народжені мрії розлітаються світом, становляться для когось улюбленими і дорогоцінними, змінюють свій характер і настрій, залежно від камінців і покриття.

На фото: підвіс "Страж Середньовіччя"

… а потім Харків і чарівний будиночок на Ярославській затягло у чорний вир війни. Пам’ятаю, як сиділа у середині березня, поволі захлинаючись відчаєм, без віри у майбутнє та з неймовірною люттю. І раптом прилетіло повідомлення у контенті: «Будемо робити Срібну Мрію! Треба продумати правила».

Дивилася на це повідомлення, трохи не вірячи, навіть гніваючись: чи до «Срібної Мрії» тут, а потім зрозуміла – так, усе правильно! Будемо жити, будемо працювати, будемо створювати красу – і нехай усі орки луснуть. Позичила ноутбук, бо мій не пережив початку війни, відкрила його вперше за багато днів, доторкнулася до клавіатури і відчула, як звична праця пробуджує душу…

«Пам'ятаєте Маленького Принца, який щодня полов баобаби? Ми можемо робити щось не менш важливе: творити, пророщуючи зелені паростки надії на нашу перемогу. І одного дня вони виростуть у чудовий мирний сад – і втіляться у сріблі!».

Далі творилися справжні дива: в Орінго приходили все нові зворушливі ескізи та есе, потроху, у надскладних умовах, народжувалася колекція. «Срібна Мрія» з тендітного метелика перетворилася на чудовий приклад незламності, нескореності долі, на яскраве свідчення: вільну, творчу душу не зламати й не залякати. Думаю, того року «Срібна Мрія» була потрібна усім нам без винятку – і досі вдячна, що вона відбулася.

На фото: підвіс та сережки "Жіноча сила"

І ось на календарі 2023 рік, а в Орінго – новий сезон, якого ми чекаємо з надію, цікавістю, та впевненістю, що попереду чимало приємних відкриттів. Тож припиняю писати та побіжу на форум, перевірю – чи не з’явилися там нові ескізи? 

Ольга Орінго