Як важко уявити собі день - хоча б один день! - без музики. Ми підспівуємо улюбленим пісням, рухаємося у такт мелодії, і життя стає немов світлішим та веселішим, думки повертають на краще, а робота здається легшою. Втім, поняття улюбленої музики в нас дуже відрізняється і підбадьорювати у навушниках може хто завгодно.

Спитаємо в Орінго-команди про музикальні смаки та складемо срібнозвучний плейлист, під який чудово створюються неймовірні прикраси, пишуться несподівані прем'єри та добрі новини!

Тала:  Маю пару не дуже вибагливих вух, що можуть класно відпочити як під хіти 80-х, що полюбляли слухати ще мої батьки, так і під сучасні треки. Постійним лишається тільки співвідношення закордонних та українських виконавців – це десь 95% до 5%, хоча за останній рік і суттєво збільшила свій плейліст за рахунок україномовних співаків.

Найчастіше слухаю музику Avicii, Robin Schulz, Lost Frequencies, David Guetta Armin van Buuren, Dzeko&Torres та багато інших виконавців електронної танцювальної музики. Для мене це вічне літо, відчуття безтурботності та свободи. Це той жанр, під який я можу робити все: їздити за кермом, працювати, готувати. І трошки підспівувати, на щастя, нехитрий текст дозволяє це робити навіть з моїм знанням англійської. Щоправда, діти вже через хвилину питають: «Мамо, а ти можеш не співати?» Не дуже засмучуюсь, бо хоча б танцювати мені ще не забороняють. 

На фото: сережки "Трояндочка"

Оля: «Мама мене вчила, що зневіра це зло» - підспівую я Жадану останній рік майже без зупину.  А що ще?

З музикальними вподобаннями в мене якось не склалося: коли усі стояли у черзі за музикальним слухом та смаком, я, напевне, ще спала. Тож слухати можу буквально усе, окрім російського репу. Єдине моє побажання до музики – змістовний текст, тож частіше обираю ввімкнути аудіокнигу.

Мабуть тому до війни більшу частину мого плейлисту займали російські та німецькі музиканти – їхні тексти я розуміла і вони мені відгукувалися. Сплін, Nautilus Pompilius, Акваріум, Машина Часу та Нічні Снайпери… на цих піснях я виросла, цитувати з них можу напам’ять, та більше не хочу – ні слухати, ні згадувати, виняток роблю лише для однієї групи.

Тож наразі відкриваю для себе українську музику і продовжую занурюватися в німецьку. А послухати усім пораджу Angizia – австрійський музикальний проект у стилі готік-рок. Особливо альбом «39 Jahre für den Leierkastenmann» - 39-й рік, Львів, четверо друзів-музикантів намагаються вижити у вирі війни, і все це – під щемкий спів скрипки…

На фото: підвіс "Шут"

Женя: Я фанат року всіх видів, металу і фолку, а також їхніх різноманітних поєднань. Метал для мене - не просто музичний жанр, це справжня мова, якою можна говорити практично про все: про любов, війну, героїзм, релігію... Це мова загострених емоцій, максимально чистих і щирих. Метал, незалежно від конкретного жанру, завжди оголює емоції і змушує говорити тільки про важливі речі, відкидаючи другорядні. Ймовірно, саме тому ця музика викликає настільки ж емоційний відгук.

Моя особлива слабкість - це фолк-метал, метал, поєднаний з етнічними мелодіями. Це красиво, емоційно... а ще це непоганий посібник з історії та культурології. У металі, як ніде, концентруються почуття і дух народу. Тож якщо хочете пізнати якийсь народ ближче - спочатку познайомтеся з його метал-творчістю!

Мій фаворит останні два місяці - швейцарський гурт Eluveitie. Eluveitie - назва кельтського племені гельветів, яке в античні часи населяло сучасну Швейцарію. Музика гурту - суміш кельтики та дез-металу. Вона присвячена кельтам, їхній землі, вірі, богам, свободі та боротьбі з Римською імперією. Битвам гельветів з армією Цезаря присвячений цілий альбом, який так і називається - Helvetios. Моя улюблена композиція з цього альбому - Luxtos, справжній маніфест свободи і незалежності. "Emmos snis riyi emmos snis / Widomor-e Karamos-e" - "Ми вільні, і ми знаємо про це"...

На фото: сережки "Котигорошко"

Альона:  Насамперед треба знати, що у музиці я повний профан. Чи то, скоріше, порожній профан. Я не знаюся на стилях, напрямках, виконавцях, навіть не знаю, хто зараз у чартах. Щось колись випадково чи майже випадково потрапляє до моїх плейлистів, і може осісти там на роки. Але при цьому я важко звикаю до нової музики і якщо вже починаю слухати, то заїжджу на репіті до дірок. І мене не нудитиме. Наприклад, вже років з десять взимку я слухаю переважно оперу. Різних авторів та різні арії, але завжди серед них є Джузеппе Верді, Джоккіно Россіні та Джакомо Пуччіні. Зараз чоловік нагадав мені улюблену колись виконавицю, відому як Skin (або Skunk Anansie), і вгадайте кого я вже два тижні слухаю. Також восени я познайомилася (ото сором) із творчістю Muse, то їх також тепер слухаю. А щоб прошибло на сльозу проти ночі, я відкриваю свого студентського плейлиста та повторюю давно вивчені на пам’ять пісні СКАЙ, Крихітки Цахес, Lama та Скрябіна.

На фото: сережки Like

Анастасія: Моя пристрасть останніх років — сучасна італійська поп-музика. Заради неї навіть почала вчити мову! По-перше, інша музична традиція призводить до особливого звучання. По-друге, я люблю в музиці саме мелодійність і наспівність. А по-третє — це просто любов.

Раджу послухати Ultimo, наприклад, альбоми Solo чи свіжий Alba. Дуже освіжаючий, крутий альбом Atlantico вийшов у 2018-му у Марко Менгоні, досі звучить актуально. Його родзинка — дует з Челентано La Casa Azul по мотивам біографії Фріди Кало, з іспанською врізкою. 

На фото: сережки "Роуз"

Олена: Як найстаріше отряхидло з усієї чесної компанії, музику я теж слухаю відповідну: останнім часом у айфоні грає "The Doors", його королевська величність Elvis (почала слухати після розчарування однойменним фільмом) та мій навіки улюблений БГ. Борис Борисович також персонально представлений у додатку "Аеростат" — не пропускаю жодного випуску і завжди отримую неймовірне задоволення від музики, яку гуру обирає для випуску. З відносно свіжого шалено полюбляю Imagine Dragons, їх подвійний альбом "Mercury - Acts 1 & 2" заслуханий мною на репіті, а давні їх пісні навіть вивчила напам'ять, бо там є дуже цікаві ідіоми. 

Не перемикаємось - додавайте музику свого настрою у коментарях! 

Команда Орінго