У світі, де більшість людей приховують свій внутрішній світ від оточення за різними масками, існує не так багато речей, які спроможні хоча б ненадовго послабити цю «емоційну» броню. Мені здається, серед них можна виділити те, як людина ставиться до свого хвостатого улюбленця. Тому що у спілкуванні з тваринками ми забуваємо, які ролі намагаємось на себе приміряти, та стаємо тими, ким є насправді.

Особливо цікаво дізнаватись подробиці з життя знаменитих людей, які частинку свого серця віддали домашнім улюбленцям. Деякі історії здатні змінити звичне уявлення про таких людей, що роками створювалось в публічному просторі.

Наприклад, англійський король Карл ІІ не відрізнявся вірністю. Не маючи ані сил, ані бажання встояти перед чарами чергової красуні, король за життя мав велику кількість коханок і не менш разючу кількість позашлюбних дітей (лише тільки признаних серед них було 14!). На відміну від жінок, які не затримувалися в житті Крала надовго, своїх обожнюваних кокер-спанієлів він не відпускав від себе ані в спальні, ані при виконанні державних обов’язків. Першими документальними свідченнями цієї палкої любові є портрети, на яких майбутній п’ятирічний монарх позує разом з собаками.

Портрет Карла ІІ, автор невідомий. Національна портретна галерея Лондону

Після коронації Карл ІІ вирішив, що його улюблені кокери можуть скласти чудову компанію не тільки у час дозвілля й розваг, і став приводити собак на засідання ради. Поки одні парламентарі вважали витівку монарха безглуздою, інші дивувались вихованню та пристойній поведінці чотирилапих гостів, порівнюючи їх з лордами. Та безперечним було те, що завдяки регулярним прогулянкам з собаками в Сент-Джеймс-парку, король ставав ближче до звичайних людей. Хоча це й не вберегло одного з його улюбленців від прикрого викрадення прямо під час прогулянки.

Ледь не опинився на задвірках серця своєї коханої французький імператор Наполеон Бонапарт. Хто ж мав сміливість протистояти цьому завойовникові та революціонерові? Крихітка мопс на ім’я Фортуне, улюбленець Жозефіни, який вірою служив їй все життя. За легендою, «спір» між Наполеоном та Фортуне стався якраз першої шлюбної ночі, коли обидва претендували на місце у ліжку поруч з Жозефіною. Обуренню Наполеона не було меж: «Мені відверто сказали, що я повинен спати в іншому місці або розділити з ним ліжко».

Ілюстрація, згенерована штучним інтелектом

Відверто кажучи, чоловікові пощастило — вже через кілька років на місці мопса могла опинитися ще одна вихованка Жозефіни, самиця орангутана. Тваринку подарував для приватного зоопарку імператриці  генерал Чарльз Декан, губернатор Маврикію.  Вихована в оточенні людей, мавпа поводилась як людина: пересувалось замком в людському вбранні, віталася зі знайомими, їла за допомогою столових приборів.

Прихильники англійської королеви Єлизавети ІІ знають, як сильно вона любила своїх руденьких коргі. Ці кумедні собаки зрештою стали одним з символів букінгемського палацу. Але мало хто знає, що дитиною Єлизавета сердечно прив’язалась до досить незвичного домашнього вихованця — хамелеона.

Принцеси на прогулянці в саду зі своїм улюбленцем

Екзотична тваринка була доволі оригінальним подарунком для Єлизавети та Маргарет від лорда Луїса Маунтбеттена. Королівська няня Меріон Кроуфорд бачила, що дівчатка сильно прив’язались до диковинної меланхолічної істоти, і навіть побоювалась, щоб принцеси не брали ящірку до ліжка. Улюбленим же заняттям юної Єлизавети були прогулянки довгими коридорами палацу з хамелеоном на руці. Кінцевою точкою їхнього маршруту  був буфет: принцеса акуратно піднімала хамелеона поміж склянками та вазочками, щоб тому було зручніше полювати на мух.

Наталія Орінго