Хто він - персонаж, який змушує серце битися шивдше, а нас - знову й знов передивлятися чималий фільм? Всесвіти Толкіна радують ще й тим, що у їх об'ємних, нестандартних та таких різних героїв важко не закохатися. Спитаємо в команди Орінго, кому з "Володаря перснів" віддано наше серце?

Тала: З творчістю Толкіна я знайома лише за кіноепопеями «Володар Перснів» та «Гобіт». З огляду на дуже високий рівень цих робіт не вважаю, що той факт, що я оминула увагою оригінал — а саме книги письменника — суттєво на щось впливає: враження від фільмів в мене найяскравіші, знімаю капелюха як перед кінокомандою, так і перед талантом Джона Толкіна. Та все ж маю припущення, що літературні герої творів мали б зовсім інше розподілення моїх симпатій, ніж екранні. Тож прошу пробачити мені дівочу слабкість перед красивою картинкою. Адже не зважаючи на різномаїття сміливих, відчайдушних та благородних героїв я без жодного докору совісті віддаю перевагу… красеневі Трандуїлу. Зовсім не мій типаж чоловіка, якщо робити проєкцію на реальне життя, але в вигаданому світі можу дозволити собі закохатися в егоїстичного та самозакоханого короля ельфів.

Ольга: Добре, зізнаюся в тому, в чому не дуже-то поспішають зізнатися - більше всього мені подобається не мужній Арагорн чи мудрий Гендальф, а... Сем. Так, звичайнісенький собі Семвайз Ґемджі. Так, товстенький, кругленький, з набором каструльок, недовірою до незнайомців та вмінням готувати кролика з запашними травами. Друзі знають - на будь-якій вечірці про те, що гарно попоїсти, чим запити, де зручно влаштуватися та чим розплатитися дбаю я. Б'юся я поганенько, пауків боюся до нестями, у будь-якій пригоді питаю "як будемо вибиратися" та з обережною повагою відношуся до чарівників, проте затишок рідного дому мені абсолютно до душі! Рада, що у фіналі книги Сема не потягнули засвіти, а видали можливість жити у рідному Ширі, відновлювати його та кохати дружину й діточок. Чим не справжня казка, особливо після страшної пригоди.

... Втім, коли рідні мені люди збраються на чергові подвиги, я знов й знов опиняюся поруч, з запасом їжі та вірою у світло. Бо - як же ще, а, друже Сем?

Женя: У дитинстві, років у вісім-дев'ять, моїм улюбленим персонажем був Гімлі. Ні, ну справді: сильний, хоробрий, вміє долати власні забобони, добрий друг... ще й із сокирою, краса ж!  Зізнаюся чесно, у мене досі до гномів особливе ставлення, і я вважаю, що Толкін приділив їм невиправдано мало уваги у своєму легендаріумі.

Зараз же, мабуть, мій улюблений персонаж - це Гендальф. Він і мудрець, і хитрун, і трикстер; він влаштовує випробування і він же допомагає їх подолати. Цим він дуже схожий на одного зі своїх головних прототипів - Одіна. Гендальф персонаж, безумовно, світлий, але... нестандартно світлий, можна так сказати. Йому не чужі багато дуже людських речей - такі, наприклад, як глузливість, іронічність або любов до хорошого тютюну. Це поєднання напівбожественного (він же майя, все-таки) і цілком собі земного не може не підкуповувати.

Анастасія: Чарівний світ Толкіна для мене досі не розкритий повністю. Та де там, навіть на чверть! Не те щоб "не моє", але якось так склалось, що мені більше до душі світи, базовані на реальності, а не на цілковитій вигадці.

Книг я не читала. Я з тих, хто ледве-ледве продрався через довгу режисерську версію кіна в двотисячних, а потім заполірував "Гобітом" десятих. Улюблений персонаж, кажете? Зізнаюсь, мій вибір — суто егоїстичний, і засновується на красі й мастерності актора, що його зіграв. Арагорн, любов моя! Якщо подумати, що замість Мортенсена його міг зіграти Таунсенд, жити стає набагато сумніше. Кожен мімічний порух у нього не зіграно, а прожито, і це творить ту саму магію лицедійства. Коли завдяки тому, що актор відмовляється від себе і приймає образ персонажа, той набуває всіх життєвих сил — не як паразит, що їх висмоктує, а як повітряна кулька, в яку треба вдихнути власного повітря на радість іншим.

Щодо самого персонажа — як можна не полюбити відважного, сміливого, таємничого, небагатослівного, з такими очима, з гордим профілем, кхм, я знову про красу... Але якщо вже навіть жінка з ельфійського роду перед ним не встояла — куди вже мені! Примітно, що мене, матеріалістку, найбільше привабив саме людський персонаж. Що ж, хочеться вірити, що і з нашого роду бувають гідні, чесні й мудрі королі.

Альона: Мені здається, якби я прочитала «Володаря песнів» у більш ранньому віці, моїми улюбленими персонажами могли стати і героїчно-романтичний Араґорн, і наче не з цього світу (а таки не з цього) Леголас, або я б могла мріяти стати такою ж неперевершеною, як Арвен. Але не так сталося, як гадалося: коли мої руки та очі дійшли до знаменитої трилогії, мене вже так не вразив ані Том Бомбадил, ані хоробрий Семвайз Ґемджі. А моїм улюбленим персонажем цього чарівного світу з першого ж знайомства з книгою «Гобіт, або Туди і Звідти» був і залишається лиховісний дракон Смауґ. У тому російському перекладі, який я читала вперше, він звався Смоґ — і мені подобалася ця співзвучність імені та самого явища смогу, яке з’являється навколо промислових та багатих міст. Бо саме дізнавшись про квітуче місто та скарби Самотньої Гори, Смоґ прилетів до них, щоб забрати усе собі. З першої ж його появи мені сподобалося, що це не просто ящур на золоті: Смоґ хитрий та розумний, пихатий та жадібний, самовпевнений та гордий. Те, як він вів бесіду із Більбо, як відкривалися у ній різні сторони його єства — мене приголомшило. А сама ідея про те, що він так довго пролежав на скарбах, що вони вросли в нього та стали його природньою бронею — здалася мені геніальною! Характер дракона вийшов не плоским, а багаторівневим, проте не людським, а саме чарівним. Я можу згадати дуже мало так гарно описаних драконів!  У Смозі відчувалася магія, і первинна лють, і підступна хитрість водночас. Є також думка дослідника Толкіна Томаса Шиппі, що ґноми, які спочатку мали на меті перемогти дракона та повернути дім, після спілкування зі Смоґом стають одержимими бажанням володіти скарбами. Наче він отруює їх своєю жагою золота. Здається, я також вбачала це у «Гобіті», і це робить для мене персонаж дракона ще привабливішим. З рештою, чи це не є майстерністю автора — робити привабливими й лихих персонажів?

Разом у команді Орінго ми зібрали майже усіх основних героїв з всесвіту Толкіна - можна відправлятися на пригоди! А хто з "Володаря перснів" подобається вам найбільше? Розкажіть у коментарях!

Команда Орінго