Казка - справа серйозна! Безліч учених-фольклористів не дасть збрехати. То не просто повчальна історія з чарами та дивами, це маленький міф. І як міф вона часто відображає доволі дивні явища і погляди...

Ймовірно, читаючи деякі казки, ви й самі задавалися питанням, як це взагалі можна показувати дітям. Там же на кожному кроці відбуваються якісь жахи, дивацтва і незрозумілі речі. Згадати тих же братів Грімм! (Хоча в них казки літературно опрацьовані, втім, не надто сильно). Хто взагалі придумав, що казки - це дитячий жанр?

Перш ніж заводити якусь серйозну розмову на цю тему, потрібно  дати казці визначення. І ось тут-то починаються складнощі. Бо навіть серйозні вчені-фольклористи не можуть цього зробити! Технічно казка - це маленька прозова розповідь із вигаданим сюжетом і героями. Однак чим вона в такому разі відрізняється, наприклад, від новели? Повісті? Міфу, зрештою? Добре, від новели вона відрізняється тим, що в казки автора немає. Точніше, автор колективний: серед безлічі оповідачів кожен додає до вихідної розповіді щось своє. Від повісті відрізняється розміром: казка зазвичай невелика. А від міфу? А нічим. Принаймні, на перший погляд.

І те, й інше - усна творчість. І там і там - вигаданий сюжет. І там, і там відбуваються чудеса та інші дивні речі, живуть чарівники, дракони та інші дивовижні істоти. Так у чому ж різниця? Над цим питанням учені билися не один десяток років. Поки, врешті-решт, не вирішили звернутися до самих носіїв казкових сюжетів. І виявили ось що: багато народів прекрасно розрізняють казку і міф. У них навіть слова для цих понять різні: наприклад, африканський народ фон міф називає словом "хвенохо", а казку - словом "хехо". Виходить, різниця все-таки є?

Придивившись до казок і міфів уважніше, вчені зрозуміли, що так, різниця є. Ні, річ не в сюжеті історії, не в її обсязі, не у вигаданості чи реальності. Річ у тім, наскільки ця історія сприймається як важлива. Якщо оповідач і слухачі вважають її важливою, священною, надають їй якоїсь сили - це міф. Якщо ж її оповідають просто як кумедну чи повчальну байку - це казка. Ось і все! Цікаво, що одна й та сама історія в різні часи (або в різних народів) може сприйматися і як міф, і як казка. Сюжет не змінюється, змінюється лише сприйняття.

До речі, кумедно в цьому сенсі вийшло в ірландців. У стародавні-давні часи в Ірландії розповідали міф про Фіна Мак Кумала, великого героя, благородного воїна, майже ірландського Геракла. Фінн Мак Кумал зібрав загін товаришів-феніїв, і вони разом захищали Зелений острів від ворогів... А через багато сотень років про нього ж стали розповідати казки. У казках Фінн Мак Кумал усе ще був могутнім воїном, проте вже не Гераклом, а простуватим недотепою, що любить прикластися до хорошого елю. А на додачу ще й обзавівся сварливою дружиною, з якою постійно сварився. Ось вам і наочне перетворення священного тексту на свою протилежність!

У вивченні казок сучасним ученим допомагає специфічний і цікавий інструмент: так звана система класифікації Аарне-Томпсона. Назва довга і заплутана, але лякатися не варто. Система Аарне-Томпсона - це велика класифікація різноманітних казкових сюжетів. Створена вона була відомим фінським фольклористом Антті Аарне в далекому 1910 році, а в 1928 році доповнена його американським колегою Стітом Томпсоном. У 2004 році систему вдосконалив німецький фольклорист Ганс-Йорг Утер, тому іноді її називають "системою Аарне-Томпсона-Утера".

Що ж робили всі ці шановні вчені? Вони вивчали казки з усіх кінців світу, знаходили в них схожі елементи та класифікували їх за сюжетами. Це допомогло дізнатися про казки багато приголомшливих речей. Наприклад, що у народів, які живуть на неймовірних відстанях один від одного, можуть з'являтися однакові сюжети. Або що казкові сюжети різняться за віком: наприклад, однією з найдавніших казок виявилася казка про Джека і бобове стебло (у системі Аарне-Томпсона цю казку позначено номером 328). Ще один давній сюжет - це історія про Смерть, яка стає хрещеним батьком головного героя (саме батьком, так!) і всіляко йому допомагає (у цієї казки номер 332). Так і хочеться передати привіт серу Террі Пратчетту!

А чи зможете ви впізнати казки, що відповідають сюжетам Аарне-Томпсона? Давайте спробуємо 

Ось, наприклад, така, під номером 500: головному герою/героїні допомагає потойбічна істота, яка як плату за допомогу вимагає щось неможливе (дитину або навіть життя героя/героїні). Єдиний спосіб уникнути плати - вгадати ім'я помічника; герой/героїня випадково дізнається його від самого помічника й уникає розплати.

Або така, номер 451: у головної героїні є кілька братів (троє, семеро чи дванадцять); на них накладають прокляття, і вони перетворюються на птахів; сестра рятує братів, виконуючи якусь важку умову.

Та найцікавіше, номер 660: три лікарі приходять у корчму і віддають господареві на зберігання серце, очі та руки, але вночі хазяйський кіт усе це з'їдає; вранці хазяїн повертає лікарям серце свині, очі собаки та руки страченого злодія. У результаті перший напивається як свиня, другий бачить усюди здобич подібно до собаки, а в третього з'являється бажання красти.

Зумієте пригадати такі казки?  

Женя Орінго