Що ми згадуємо насамперед, коли говоримо про японську культуру? Думаю, я не помилюся, якщо скажу про хокку. Хокку - дивовижний жанр, з одного боку підкреслено японський, з іншого - напрочуд універсальний: філософські тривірші встигли прижитися і розквітнути мало не в усіх мовах світу, від англійської та італійської до бенгальської та естонської...

На фото: каблучка "Мокко"

Хокку впізнати нескладно. Ще зі школи ми пам'ятаємо, що це короткий вірш із трьох рядків - перший і третій коротший, другий довший, приблизно ось так:

Старий ставок.
Стрибнула у воду жаба.
Сплеск у тиші.

Це знаменитий вірш Мацуо Басьо, японського поета-класика і водночас реформатора жанру хокку. Він вважається зразком і вершиною поетичної майстерності - трохи згодом спробую пояснити, чому). А в оригіналі вірш має ось такий вигляд:

furu ike ya kawazu tobikomu mizu no oto

Так-так, в один рядок і в багато разів коротше! Оригінальні хокку ще більш лаконічні та стримані, ніж їхні переклади. що й не дивно, бо спробуйте пояснити пересічному європейцеві, що ось цей рядок - і є цілий вірш. Задача з зірочкою - пояснити, що такого поетичного в жабі у ставку  Ось і доводиться бідолашним перекладачам вигадувати різні хитрощі, наприклад, поділ на рядки. 

Тепер повертаємося до поетики жаби у ставку - і тут все не так просто, тобто навпаки, все максимально просто, у цьому-то і складність 

На фото: підвіс "Ото-хіме"

Відкриємо збірку Мацуо Басьо - того самого, який водночас і класик, і й реформатор жанру, можна сказати, його винахідник. Хокку з'явилося як скорочена версія п'ятивірша-танка, буквально перші три рядки з п'яти. Але хіба можуть піввірша бути серйозним жанром? Поети старої школи впевнено за'являли, що ні, ніяк не можуть - то пустощі одні. А потім з'явився Басьо...

По-перше, він не менш впевнено заявив, що для справжньої поезії і половини вірша достатньо, а по-друге  - пов'язав хокку з буддійською концепцією "життя в теперішньому моменті": хіба щось, окрім поточного моменту, має значення? Реальною є тільки мить тут і зараз, саме її й варто описувати у віршах. А оскільки ця мить неймовірно коротка, то й довгих віршів заради її опису не треба. Так і з'явилися хокку - ідеальна форма для того, щоб вловити момент, вірші, що не розмірковують, не роблять висновків і в жодному разі не дають оцінок. Хокку просто описує - в тому і його краса. 

На голій гілці
Ворон сидить самотньо.
Осінній вечір.

І це теж Басьо. Саме завдяки йому хокку стали популярними і набули своєї філософії та правил. Правильне хокку має бути коротким - в ідеалі 17 складів, хоча й сам Басьо нерідко відступав від цього канону, тож це необов'язково. А от що справді важливо - описувати потрібно те, що відбувається просто зараз. Ви помічали, що в хокку майже ніколи не використовується минулий чи майбутній час? І, нарешті, хокку має бути максимально простим - жодних складних метафор, жодних риторичних фігур - вони тільки відволікають...

На фото: підвіс "Фуекі-рюко"

Тепер, збагачені новими знаннями, повернемося до нашої жаби - то чим же вона така гарна? Тим, що ідеально відповідає канонам хокку: вірш короткий, максимально простий, описує поточний момент. Саме лаконічність і простота образів народжують неповторну магію: ось ми вже гуляємо разом із Басьо берегом старого ставка при буддійському храмі, вечоріє, навколо повна тиша - і раптом її порушує раптовий короткий сплеск...

Хоча, звісно, хокку бувають різні - у того ж Басьо є й іронічні вірші:

Навіть дикого кабана
Закрутить, понесе із собою
Цей зимовий вихор польовий!

Хіба ви теж із тих,
Хто не спить, сп'янілий квітами,
О миші на горищі?

І навіть трошки рекурсивні:

Як свище вітер осінній!
Тоді лише зрозумієте мої вірші,
Коли заночуєте в полі.

На фото: каблучка "Мацурі"

Жанр хокку, з одного боку, досить суворий, з іншого ж - чимало поетів легко відхилялися від правил і експериментували, створюючи навколо нього щось нове. Можливо, чим суворіший канон, тим цікавіше його порушувати? І все ж головне правило залишається незмінним: хокку - це момент, швидкоплинна картина, враження, почуття. Завдання поета - встигнути його схопити. Завдання читача - зупинити вічний біг думок у голові, відгородитися від метушні світу і зуміти правильно прочитати ці рядки.

Поділіться в коментарях улюбленим хокку!

Ольга Орінго