«Вісімдесятники»:
Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Іван Малкович, Ігор Римарук, Оксана Забужко, Василь Герасим’юк, Аттила Могильний

На чорно-білій світлині семеро людей; хтось уважно дивиться у камеру, хтось загадково посміхається у простір. Фото це непросте: усі зображені на ньому згодом стануть класиками української літератури, зі своїми книжками й цікавими долями. Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Іван Малкович, Ігор Римарук, Оксана Забужко, Василь Герасим’юк й Аттила Могильний. Саме з Могильного і почалася сьогоднішня замальовка.

В Таємній кімнаті Орінго вже з’являлися книжечки з серії «Українська поетична антологія»: «Палімпсести» Василя Стуса, «Три потоки місячного світла» Ігоря Римарука та «Подорожник» Івана Малковича. Більш того, «Подорожник» Малковича ще й отримав срібний відгомін завдяки клубу «Екслібрис»: сережки та підвіс «Подорожник-камертон» народилися з рядків його поезій. Видання це – справжня радість книголюба; його приємно тримати у руках, торкатися, гортати… З першого погляду всередині прокидається колекціонер й вимагає зібрати у себе всю серію. На колекціонуванні в Орінго знаються, отож поповнення в Таємній кімнаті було неминуче.

«Київські контури» Аттили Могильного з цієї ж серії переносить у травневий квітучий Київ, старовинне безхмарне місто, яке він оспівував з такою любов’ю. Вистачило кількох рядків, щоб одразу закохатися і захотіти дізнатися більше про біографію поета. Блукання сторінками його біографії – чесно кажучи, досить сумної – привело до статті «Аттила Могильний: київський трубадур». А в цій статті й трапилося старе фото українських  «вісімдесятників», при чому усі, окрім Оксани Забужко, на ньому були поетами, а Іван Малкович ще й заснував видавництво Абабагаламага, у якому і видається серія «Українська поетична антологія».

(До речі, саме Аттила Могильний свого часу був редактором у літературному часописі студентів КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Часопис носив назву «Абаба-галамага», і серед інших туди писав й Малкович, який згодом заснував видавництво з такою ж назвою – ось така цікава перекличка).

Як виявилося, коли серед друзів-поетів є людина з власним видавництвом, потрапляння в поетичну антологію неминуче. Коротенький пошук по сайту видавництва – і ось до Таємної кімнати вже їде цікава підбірка: по примірнику поезій кожного, хто зображений на фото. Відшукати не вдалося тільки Оксану Забужко, що й не дивно: пані Забужко пише виключно прозу (з дуже довгими реченнями ).

Отож наразі у Таємній кімнаті зібралася міні-бібліотека української поезії з цікавезною історією. Кожна з них розповість щось незнане до того. Так, наприклад, з першої сторінки «Київських контурів» дивиться Аттила Могильний, знятий на весіллі в Малковича у 1986 році – і так цікаво уявляти, як ці поети колись товаришували. А ще у книжках дуже гарні анотації, в яких для кожного поета підібрали своє означення: найважливіший Василь Герасим’юк, найяскравіший Аттила Могильний, найвизначніший Ігор Римарук, найкультовіший Юрій Андрухович, найзнаковіший Віктор Неборак і вибраний Іван Малкович.

Чиї най- рядки покличуть вас до себе?  Обирайте!

Ольга Орінго