Чим поезія відрізняється від прози? Чи тільки ритмом і римами? Чи потрібні насправді віршам ритм і рима? Де взагалі проходить межа поезії?.. Всі ці питання набагато складніші й цікавіші, ніж здаються.

Поезія - дивна штука. Здавалося б, усім вона знайома, усі про неї чули, а дехто її навіть створює. Але коли справа доходить до питання "а взагалі таке поезія?" виявляється, що відповісти на нього практично неможливо. Справді, а що це? Римований текст? А як же псалми, хокку, білий вірш? Ритмізований текст? Але ж верлібр - теж поезія, не кажучи вже про те, що ритм у різних мовах розуміється по-різному. Може, поезія - це текст ліричний і піднесений? А як же тоді бути з байками і сатиричними памфлетами? Складно, одним словом. Давайте спробуємо розібратися!

Для початку: звідки взагалі взялася поезія і навіщо? Багато вчених-лінгвістів вважають, що поезія з'явилася мало не одночасно з умінням говорити. Гаразд, це перебільшення, звісно, проте невелике: історія поезії починається задовго до історії писемності. Ще до винаходу літер люди вже вміли складати слова в ритмічно організовані рядки. Тож коли люди таки додумалися до письма, їм уже було, що записувати! 

Найдавнішим записаним віршем у світі вважається давньоєгипетська поема "Казка про того, хто зазнав корабельної аварії": рукопису з поемою близько 2700 років! Це історія про моряка, корабель якого розбили хвилі; самого моряка внесло на загадковий острів, де мешкав величезний, могутній Змій. Моряк спочатку злякався, але потім повідав Змію свою сумну історію. Змій же у відповідь розповів йому, що на острові колись жило 76 зміїв, його родичів, але одного дня "впала зірка і попалила їх. Це сталося, коли мене не було - не було мене серед них". І ось уже багато років Змій живе на острові один і сумує за родичами... Моряк обіцяє випросити у фараона всіляких багатств, щоб обдарувати Змія, але той сміється і каже, що у нього самого багатств набагато більше. Єдине, чого йому б хотілося - це щоб його історію дізналися інші люди. Змій допомагає моряку повернутися до Єгипту, і той на знак подяки розповідає все, що сталося, у поемі... 

Попри зовнішню простоту, це складна і багатошарова історія: дослідники вважають, що в ній ідеться про відвідини потойбічного світу та ініціацію. Важко припустити, буцімто єгиптяни, ледве навчившись складати вірші, вмить створили б довгу філософську поему! Отже, поетична традиція набагато старша, ніж 2700 років... Виходить, поезія - практично ровесниця цивілізації.

Навіщо людям знадобилася поезія? Учені припускають, що причин - цілий щільний клубок. Це і необхідність до винаходу письма запам'ятовувати великі обсяги тексту: ритмізований і римований текст запам'ятовувати простіше. Це і підстроювання тексту під музику - багато ранніх віршів (наприклад, поеми Гомера) насправді не читали, а співали, ритмізований текст, знов-таки, співати легше. Це і релігійні причини: з людьми можна говорити прозою, з богами ж потрібно говорити зовсім іншою мовою, незвичною і де в чому нелюдською.

Усього на якихось сто років молодший за єгипетську поему про моряка і змія шумерський "Гімн храму Кеш". Це поема, що прославляє священне місто Кеш і його покровителя бога Енліля. Ще вона має цікавий міф про створення людини, дуже схожий на біблійну історію... але ми зараз не про це. "Гімн храму Кеш" - красномовний приклад тієї самої "божественної мови", максимально не схожої на звичайну людську. Наприклад, у поемі є такі рядки:

"Наблизься, людина, до міста, до міста - але не наближайся! Наблизься, людино, до дому Кеша, до міста - але не наближайся! Наблизься, людино, до свого героя Акгі - але не наближайся!"

Хіба люди говорять так у житті? З повтореннями, з паралелізмами... Ні, звісно! Це мова, призначена для богів, вона й не має бути "як у житті". І, так, "наблизься, але не наближайся" - це автор не плутається, а попереджає, що наближатися до богів та їхніх священних місць може бути небезпечно для здоров'я.

Які в поезії, якщо можна так сказати, "технічні характеристики"? Це залежить від мови і традиції. У когось ритм, у когось паралелізми і повторення (як у шумерів), у когось рими, у декого все відразу. А в деяких і зовсім нічого з перерахованого, у японців, наприклад - танка і хокку будуються за зовсім іншими законами. З появою писемності та друкарства поезія стала не тільки "для вух", а й "для очей": з'явилися акростихи, фігурні вірші, знаменитий англійський прийом eye rhyme (коли слова наприкінці рядка пишуться схоже, а читаються по-різному - для ока рима є, а для слуху - ні). Одним словом, писемність дала поетам безліч нових способів зробити свою мову "не як у житті". Таким чином, "технічні характеристики" в поезії можуть бути якими завгодно - головне, щоб вірш якомога сильніше відрізнявся від звичайної мови. 

Отже, з усього розказаного можна зробити про поезію два висновки. Перший: поезія - це максимально незвична мова. Другий: поезія - це мова для незвичайних випадків. Не щодня людина говорить віршами - але й не щодня звертається до богів, читає заклинання чи розмірковує про суть буття... Дві ознаки поезії ми знайшли. Але це не все.

На початку XIX століття, у самий розпал епохи романтизму - золотого століття всіляких поетів, епохи, яка подарувала нам саме поняття "натхненного творця", знаменитий англійський поет Джон Кітс висловив одну дуже цікаву думку. Він припустив, що поезія відрізняється від прози ще й тим, що вона... нелогічна. Ні, не в сенсі "непослідовна і незрозуміла", а в сенсі, що звертається до почуттів і переживань, оминаючи розум і його логічні конструкції. Судіть самі: поезія не потребує логічної і зв'язної розповіді, не описує поняття, не дає оцінок. Одним словом, не користується тими інструментами, які надає розум. Натомість вона звертається безпосередньо до почуттів, до інтуїції, допомагає не стільки осмислити якусь річ, скільки зрозуміти її. Сам Кітс назвав цю рису поезії "негативною здатністю". Чому негативною? Кажуть, Кітс свого часу захоплювався дослідженнями електрики і порівнював себе з негативно зарядженим полюсом. Негативний полюс отримує струм від позитивного - зовсім як поет отримує імпульси від зовнішнього світу. До речі, чим не поетична метафора?

На фото: кольє "Перо"

Отже, що ж таке поезія? Незвичайна мова для незвичайних ситуацій, що має дивовижну здатність прослизати повз логіку. Незвичайність мови залежить від мови, незвичність ситуацій - від культури і суспільства. А ось "негативна здатність" Кітса залишається незмінною; вона здатна зв'язати незвичні речі і перетворити на поезію в повному розумінні слова. 

А що вважаєте поезією особисто ви?

Женя Орінго