14 лютого - день химерний. Хтось щиро радіє романтиці, хтось зневажливо спостерігає все це романтичне божевілля… А чи були часи, коли свято кохання взагалі не відзначали?

Погляньмо на календар: 14 лютого офіційно називається днем святого Валентина. А що взагалі ми про нього знаємо?

Насправді в християнській традиції відомо цілих три святі Валентини, які жили приблизно в один і той самий час - III-IV ст. н.е. Але, щоб уникнути плутанини, далі говоритимемо виключно про святого Валентина Римського - він з усіх трьох найвідоміший й має романтичну історію. Із сумним кінцем, щоправда, оскільки святий Валентин не просто святий, а мученик, страчений за віру. Але про все по порядку.

На фото: підвіс "Хранителька тепла"

Ранні християнські праці, створені приблизно років на двісті пізніше за історію святого Валентина, розповідають, що той був священиком, харизматичним і красномовним. На жаль, навіть занадто - коли слава Валентина розповсюдилася, його заарештували. Допитував його сам імператор Клавдій II, який був про Валентина вельми наслышан і вирішив, що такому таланту пропадати не можна. Тож намагався переконати нашого героя прийняти язичництво - щоб на законних підставах зберегти тому життя. Але Валентин виявився вельми принциповим і приймати язичництво відмовився - ба більше, почав закликати імператора хреститися! Імператор зрозумів, що всі його хитрощі тут марні, і відправив священика до в'язниці.

Ось тут-то несподівано і починається романтична лінія. Дослідники, щоправда, стверджують, що її додали набагато пізніше, і насправді нічого такого не було. Але, по-перше, звідки нам точно знати, по-друге, красиво ж! Отож, у тюремника була дочка на ім'я Юлія - красива, але, на жаль, сліпа. Вона часто приходила до Валентина, молоді люди розмовляли і через недовгий час відчули взаємну симпатію. І, натхненний закоханістю, Валентин зробив справжнісіньке диво - зцілив Юлію і повернув їй зір. Після цього їхні почуття тільки посилилися, Юлія заради свого коханого навіть хрестилася, ризикуючи сама опинитися в тій самій в'язниці. Але, на жаль, ця романтична історія не могла добре закінчитися: Валентина стратили, а Юлія поховала його за християнським обрядом і посадила на могилі мигдальне дерево з рожевими квітами. Відтоді мигдальне дерево - один із символів кохання...

Диво святого Валентина

Не найрадісніша історія, хоча й красива. Справедливості заради, спочатку день святого Валентина з романтикою і коханням нічого спільного і не мав. Освічені церковники відзначали його як звичайний день пам'яті святого, а простий народ - як день початку весни. У середньовічній Європі (в Англії особливо) 14 лютого був днем, коли зима відступала, а весна потихеньку повертала собі свої права. Дуже язичницьке свято, з римським святим пов'язане досить умовно. Хоча якась пам'ять про нього в народі все ж таки була: наприклад, в Англії існувало повір'я, що цього дня по домівках ходить Джек Валентайн, дух, який сповіщає прихід весни. Він дуже потайливий, і його мало хто бачив: зазвичай він стукає в задні двері будинку, а щойно господарі їх відчиняють - одразу зникає, залишаючи на порозі щось смачне в подарунок, наприклад, цукерки або пиріжки.

Коли ж день весни перетворився на день романтики? Вважається, що це сталося приблизно у XVIII столітті, і пішла ця традиція, знову-таки, з Англії. Приблизно в цей час закохані пари почали обмінюватися мальованими листівками-валентинками, а ще років за сто друк таких листівок поставили на потік, а свято стало всеєвропейським.

Старовинна валентинка

Це свято не тільки найсуперечливіше, а й найненависніше для фанатиків усіх мастей й поступається хіба що Геловіну. День святого Валентина намагаються заборонити і ультрарелігійні католики, і мусульмани, і православні... Наприклад, у наших східних недобрих сусідів це свято приблизно десять років тому спробували замінити днем Петра і Февронії. Петро і Февронія - православні святі, які жили в XII столітті і були канонізовані в XVI. Їхня історія - справжній зразок романтики і здорових стосунків. Князь Петро захворів на проказу, і ніхто не міг її вилікувати; взялася за це завдання лише Февронія, дочка селянина-бортника. Але натомість вона зажадала, щоб князь з нею одружився.  Петро ж, щойно одужав, моментально поїхав і Февронію забув: ще б пак, князю одружитися з селянкою! Однак через недовгий час проказа до нього повернулася: Февронія завбачливо залишила на тілі князя невилікуваний струп. Ну що ж, довелося повертатися і одружуватися, все краще, ніж хвороба... Така ось романтика: тут вам і порушення слова, і обман, і маніпуляції, все як наші сусідушки люблять. Мабуть, день святого Валентина їм справді не потрібен.

На фото: сережки "Романс про любов"

А як ви самі ставитеся до цього свята? 

Ольга Орінго