На півшляху свого земного світу
Я трапив у похмурий ліс густий…

Хто не пам’ятає, з якого твору ці рядки? Усі ми вимушено мандрували дантівським Пеклом у рамках шкільної програми. Втім, до Раю добиралися лише самі стійкі, та й питань на шляху поставало чимало: чому це саме комедія, хто усі ці люди в пеклі та до чого тут античний поет Вергілій?

Моє перше знайомство з «Божественною комедією» відбулося ще в школі: я трохи запізнилася на урок і, забігаючи в клас, ошелешено побачила намальовану на дошці детальну схему Пекла. Влаштоване у формі величезної воронки (пізніше я дізналася, що за міркуваннями Данте вона утворилася через падіння люцифера), Пекло звужувалося унизу, а по колам-поверхам мандрувало дві чоловічі постаті… Страшенно цікаво і нічого не зрозуміло! 

Залишимо за скобками мої думки з приводу того, чи не зарано у середній школі знайомити дітей з концепціями потойбічного життя, і перенесемося одразу до університету. Ось тут майбутні філологи вивчали «Божественну комедію» майже семестр, знайомлячись з політичною ситуацією тогочасної Флоренції, біографією Данте, розбираючи усі кола Пекла, Чистилища і Раю буквально по цеглинкам та намагаючись зрозуміти коментарі літературознавців. Та що там – завдяки Комедії була написана не одна наукова праця!

Устрій світу по Данте, мовою оригіналу - для самих допитливих 

Втім, дисертацію писати не будемо – пропоную освіжити в голові основні факти про цей, без усякого гумору, монументальний пам’ятник літературі, історії та суспільнознавству. А спочатку замислимося: чому люди взагалі досі читають «Божественну комедію», величезний віршований твір, просякнутий складною символікою та незрозумілими відсилками? Мабуть, саме ця складність нас і заворожує. Вдумайтеся: «Комедія» написана сім століть тому. Відтоді в нашому житті змінилося буквально усе. Данте жив у світі, якого фактично більше не існує. У його Всесвіті у центрі була Земля, навколо якої оберталося Сонце, десь на ній ховався вхід в Пекло, а сама Земля обмежувалася рамками Європи з центром світу у Римі з Папою. Відтоді для нас змінилися погляди на світобудову, розширилися кордони, здвинулися моральні орієнтири… а викликаний до життя італійським генієм устрій Пекла та Раю досі живе в людській уяві. Так, саме твір Данте сформував наше сучасне уявлення про потойбічне життя і надихнув незліченну кількість авторів і художників у наступні роки. А ще Данте створив сучасну італійську мову! Чим не привід з повагою прочитати його творіння?

Що ми знаємо про Данте? Данте Аліг'єрі, італійський письменник доби Відродження, народився у Флоренції. Він отримав гарну освіту і, хоча достеменно невідомо, де саме він навчався, ерудованість Данте вражає і понині. Чого варті одні біблійні алюзії, яких в «Божественній комедії» ціла купа – і це при тому, що поет міг спиратися лише на латинську Вульгату. Захоплювався Данте і класичною поезією античності – звідси і з’являється його провідник по Пеклу, Вергілій. Він справді був духовним вчителем Данте – і віки, що їх розділяли, не могли цьому завадити.

Joseph Anton Koch, Данте знаходить трьох звірів і Вергілія в лісі

Вергілій проводить Данте Пеклом та Чистилищем й зникає перед воротами Раю: туди йому, як нехрещеному, ходу немає. Далі поета поведе Беатріче, його ідеальне кохання. Але хто ця жінка? Беатріче ді Фолко Портінарі існувала в реальності – Данте познайомився з нею, коли їм обом було по 9 років, і миттєво закохався. Вдруге вони побачилися через роки і навряд чи перемовилися хоча б словом; а у віці 25 років Беатріче померла. Це не завадило Данте кохати її усе життя і зобразити в Раю. Більш того – саме завдяки заступництву Беатріче, як пишеться у поемі, поет і вирушає в цю подорож. Цікаво, що в реальному житті Данте був одружений, але за міркуваннями скоріше політичними, ніж любовними. Жінка народила йому кілька дітей, але у вигнання за ним не послідувала. А от Беатріче, хоча й подумки, не покидала поета...

На фото: каблучка "Ренессанс"

Стоп, а звідки взялося вигнання? О так, наш Данте був неабияким політиком – а на політичній сцені того часу розігрувалося жорстке протистояння ґвельфів, політичного альянсу, що виступав на боці Папства і гібелінів, які підтримували імператора Священної Римської імперії. Партії активно ділили владу: ґвельфи прагнули до незалежності Італії без втручання у її справи Римської імперії, гібеліни ж активно доводили, що Італія – це лише частка великої імперії і взагалі усі «один народ». Потім розкололися і самі ґвельфи, але питання свободи від Риму лишилося все таким же гострим.  Вгадаєте, кого підтримав Данте? Саме так, він прагнув більшої свободи для своєї країни і жорстоко за це поплатився: у 1301 році поета присудили до спалення, будинок його зруйнували, а самому йому довелося втекти у вигнання. До рідного міста Данте вже не повернувся: він помер на чужині, а Флоренція реабілітувала його тільки у… 2008 році!

Під вечір виходить на вулицю він.
Флоренція плаче йому навздогін.
Ці сльози вже зайві. Минуло життя.
Йому вже в це місто нема вороття.
Флоренція плаче: він звідси, він наш!
Колись прокляла і прогнала вона ж.
Високий вигнанець говорить їй: ні.
У тебе ж є той кондотьєр на коні.
І площі тієї кільце кам'яне,
де ти присудила спалити мене.
Вважай, що спалила. Згорів я. Помер.
Сім міст сперечались, що їхній Гомер.
А ти ж, моє місто, — єдине, одне! —
О, як ти цькувало і гнало мене!
Прославилось, рідне. Осанна тобі.
Хай ірис цвіте на твоєму гербі...
Дарує їй профіль. Вінків не бере.
Де хоче — воскресне, де хоче — умре.
Одежа у нього з тонкого сукна.
На скронях його молода сивина.
Він тихо іде, він повільно іде.
У нього й чоло ще таке молоде!
Хто скаже про нього: старий він як світ?
Він — Данте. Йому тільки тисяча літ.

Ліна Костенко

Nicholas Kalmakoff, портрет Данте Аліг'єрі

Данте вклався у благополуччя рідної країни не тільки політично, він розвинув італійську мову, яка на той час вважалася «вульгарною», перевіреним методом: написав на ній геніальну довжелезну поему. Її почали читати, видавати та цитувати – і мова ожила! Власне, саме звідти пішла й назва: в ті часи поеми суворо ділилися по жанрам. Трагедії писалися виключно латиною і про серйозні матерії, а ось в комедіях допускалися й народна мова, й щасливий фінал. Стривайте, якщо «Божественна комедія» не така вже й серйозна, як би вона виглядала у виді трагедії?! А назві «Божествена» ми завдячуємо іншому поету, Джованні Боккаччо, який щиро захоплювався цим твором – бачите, як важно мати захоплених друзів? 

Щоб створити Пекло, Данте потрібно було бути трохи педантом і трохи математиком. Усі числа в поемі мають значення, особливо часто повторюється трійка. Є три книги (так звані кантики), які містять 33 канти (розділи довгої поеми), а кожен кант складається з терцетів (тривіршів). Втім, Данте не був би Дантом, якби не додав до Пекла зайву, 34, пісню – щоб підкреслити дисгармонію того міста. А ще детальне описання Пекла – гарний спосіб помститися своїм ворогам, тож Данте помістив у різні кола своїх політичних супротивників.

Говорити про цікавинки «Божественої комедії» можна безкінечно. Зупинюся на факті, який, мабуть більше говорить про людство, ніж про її автора. Знаєте найвідомішу фразу з поеми? «Лишайте сподівання всі, хто входить» – так, найчастіше ми згадуємо напис на воротах Пекла, а не силу, яка рухає світила…   

Gustav Dore, Данте і Вергілій дивляться на зірки

Ольга Орінго