Часто згадую фразу про те, що у людини є в житті три етапи: коли вона вірить в Санта-Клауса,  коли не вірить в Санта-Клауса і коли вже сама працює Санта-Клаусом. Як на мене, чітке розмежування кордонів дитинства, юності та зрілості, та ще й на зрозумілому прикладі. Але чому б мені в свій день народження не придивитися уважніше до стереотипів і не розширити ці кордони?

Чи існує щось за межами роботи чарівника, який виконує дитячи мрії, скільки б рочків дитинці не було? На відміну від сезонника Санта-Клауса, моя повсякденність не обмежена Різдвом. Щоденно працюючи на ниві вирощування срібних мрій, якось непомітно впритул підійшла до межі, за яку чарівники зазвичай не зазирають. 

Різні причини можуть викликати обмеженість кругозору чарівників: звичка стежити тільки за чудесами, небажання відволікатися на дрібниці, а може й приховане побоювання, що за тією межею немає взагалі нічого цікавого... Але треба розширювати обмежуючі кордони і нарешті починати виконувати дитячі мрії тієї дівчинки, без якої… Ой, та ладно, чого я тут кокетую. Визначення для четвертого етапу життя: одного дня Санта-Клаус прокидається, починає вірити в себе і здійснює ще й свої мрії! Незрівнянні відчуття, скажу вам, друзі... 

У дитинстві я мріяла про власного повітряного змія, що летить високо в небі, бачить усе зверху та має відповіді на усі питання. Мріяла відчувати вібрацію нитки з котушки і щоб поруч біг тато, з яким ми цього змія і зробили… Зі змієм у дитинстві не склалося — мої батьки деякий час нормально не спілкувалися між собою після розлучення і з татом ми бачилися не часто, а коли стосунки більш-менш налагодились, ця мрія стала вже занадто дитячою для підлітка. 

Можливості польоту життя мені дарувало, звісно: квадрокоптер теж чудова річ для відривання від землі, можна розгледіти те, чого не побачиш у своїй площині. Але квадрокоптер я не могла зробити своїми руками, а віртуальний зв’язок з пультом не те ж саме, що вібруюча нитка. 

Мабуть, так і залишився б повітряний змій з дитинства десь зачинений у захаращених підвалах душі, якби не чергові прикрощі з каменями Swarovski, точніше – неможливість замовлення кругів 7 мм у певних відтінках. Я закохана в усі їх кольори, але синьо-бузковий «вібрант» дивним чином працює саме на моїй частоті життя. 

Меланхолійно гортаючи сторінки нашого з нім романа, знайшла перший допис про зустріч зі зразками і нарешті розгледіла незвичайні лінії квадратного каменя в огранюванні Bizarre.

Дійсно відповідний своєму імені, цей дивний, химерний, ексцентричний квадрат прискорювався вглибину, ніби там був портал в інший вимір. Чіткі лінії дражнили уяву і просилися до рук. Без вагань замовила коробочку квадратів, які чекали на далекому австрійському складі, не думаючи, в яку прикрасу можна закріпити розмір 7х7 і навіщо мені ця одна-єдина коробочка з 35 каменями. Справжня глибока емоція завжди перекреслює раціональність. 

Камінці приїхали ще у квітні, ціна у накладній вразила не менше краси — удвічі дорожче, ніж круги... Роздивлялася їх, зітхала, намагалася уявити майбутню прикрасу, та вони були такі гарні і дорогоцінні самі по собі, що будь-які форми оправи видавалися зайвими. Класика робила ці камені ординарними, авангардні сплетіння ліній заважали їх примхливості. Так і пролежала місяць в мене на столі раптова примха, нібито на щось очікуючи. 

А потім я почала перечитувати перекладену українською неймовірно щемливу книжку Халеда Госсейні «Ловець повітряних зміїв» і відчула серцем ту саму єдину форму, яку хочу для себе. Безмежне синє небо, фіолетове відлуння стратосфери й вільний політ повітряного змія. Камінь та срібло миттєво поєдналися, щоб здійснити мою дитячу мрію про власні крила. 

Трохи відстороненості від тягарів повсякденності, трохи безтурботності, невимушеності та наївності, і ось вже злітає сьогодні срібний легкокрилий змій. Прислухаюсь до себе і бачу, що набурмосена семирічна Лєночка нарешті посміхається і повністю задоволена діями Оленки у п’ятдесят два рочки.

Дуже мені подобається цей четвертий вимір Санта-Клауса. 

Підвіс «Повітряний змій» буде доступний під замовлення, поки є вільні камені (зараз їх тридцять три). В наявності не роблю, бо не змогла обрати один вид покриття: з оксидуванням «Повітряний змій» глибший та ближчий до дитячих спогадів, а у родуванні — легкий та космічний. Обирайте самі, що вам до душі.

Дякую усім, хто залишається з Орінго!

Дякую усім мрійникам, фантазерам та чарівникам за те, що в мене є сили й можливості творити!

Ну й з Днем народження мене. 

З любов’ю, Олена Маслова