
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Воображариум...

... для тех, кто умеет видеть разные забавные штуки, там где другие их не замечают. В Оринго возможно всё и даже я не знаю до конца, как завернётся сюжет, что получится из эскиза или какую историю подскажут книги на полке. Воображариум Оринго - удивительное пространство креатива.

Предлагаю немного пофантазировать и из десятка сегодняшних рабочих картинок сложить коротенькую историю. Пройдёмте в сказочный мир Оринго?

14.05. Внимание! Все новые комментарии добавляю бирюзовыми буквами.

Максим делает новый эксклюзивный подвес для выставки, "Колба алхимика":

Кольцо из коллекции "Зёрна" делается по заказу:

И снова подготовка к выставке. Куда же мы без "Дракош" и "Этих шляп?":

"Наутилус" с Red Dark из жюльверновского превратился в что-то лавкрафтовское... Один камень - и такая разница:

Дима Калинин, мозговой центр отправки заказов, - один из самых ответственых людей, из всех, кого я знаю.

Изменил моё поверхностное представление о людях с татуировками.

Давняя производственная схема, случайно ставшая открыткой и арт-объектом у меня на стене:

Будучи совсем русскоязычной и русскодумающей, стараюсь систематически читать на украинском и на английском языке - заставляю мозг работать иначе.

Так недавно вечером ко мне на автозаправке попросилась книга Wake Up, я в восторге от неё.

А чудесный календарь "Твій особливий рік" мне подарил Антон и он точно волшебный, улучшает настроение.

Кольца мои, все любимые и часто надеваемые.

Книга Tattoo-pedia: великолепный американский альбом татуировок, прекрасные краски и формы, отличная полиграфия и масса источников для вдохновения:

Одна из полок моей рабочей библиотеки, на ней две книги Swarovski (слева - четвертая и шестая), появились, когда ещё даже в мыслях не было бороться за договор брендирования.

Подвес "Мгновение" (с камнями Swarovski) идеально подходит к круговороту повседневности...

Вообще не ограничиваю формат - можете рассказать о своих впечатлениях об одной картинке или обо всех сразу... Будет это сказка, триллер, рецепт или техническая документация - решайте сами.

Пишите свои комментарии до понедельника, а в понедельник расскажу, что осталось за кадром. WOW-эффект, вызванный тем самым комментарием, не останется незамеченным, как и комментарии в целом.

Приятного времяпровождения, острой наблюдательности и бурного воображения!

Поехали!

Елена Маслова

-------------------

... и в качестве приза за комментарий.

На мой взгляд, однозначно WOW, до мурашек:

Мягким, податливым воском и сталью каленой,
Мягким, податливым воском и твердой рукою
Я призываю мечту, я сплетаю волшебные нити,
Я воплощаю мечту, создаю ежедневное чудо.

Я засеваю зерна из лунного света,
Я урожай собираю - стаю драконов,
Алые искры, опасные, острые иглы,
Темные тайны и щупальца древнего моря.

Я пробуждаю из гладких серебряных гранул
Спящих красавиц и строгую черную деву,
Будни и магия - в этом моя суперсила:
Парить в облаках - но не отступая от плана.

Ворон молчит, его клюв запечатан гранатом,
Ворон молчит, только где-нибудь снова и снова
Кто-то кричит "Никогда!", но какое мне дело,
Я продолжаю свой путь, и мгновение снова приходит.

lwr (Лада Владимировна) Пт, 10/05/2019 - 15:24

СПАСИБО ВСЕМ ЗА ИГРЫ ВООБРАЖЕНИЯ И ЗА УВЛЕКАТЕЛЬНОЕ ЧТЕНИЕ!

Продолжение будет скоро.

azzurro

Чт, 09/05/2019 - 22:29

Так... Для ясности мыслей что советуют?.. Убрать все лишнее, снять пелену, так сказать... Нужна точность, скрупулезность, нужно уловить зерно... И тогда придет радость осознания, мысль обретет энергию и импульс дракона и дело будет практически в шляпе... Сохранять остроту ума и жар сердца... Очистительный поток... (Лягушка — это к деньгам. Нет, это не отсюда... Не отвлекаться...) Сердце должно быть на месте (как у Антона). Чтобы бороться, нужно... хотя бы проснуться... И легко, как бабочка, лететь... Выбрать себе цветок по душе... Вот когда обретешь эту легкость, откроется третий глаз... Иииии... Одно мгновение — и вот же он, мой конспект по испанскому! Нашлаааааа! :)

Tata27

Чт, 09/05/2019 - 22:37

Так много надо знать, что бы сделать чудо. Тонкости ремесла, художественный вкус, работы других ювелиров. Надо быть наблюдательным и внимательным. Нужно уметь заинтересовать себя и всех вокруг именно этим эскизом. А потом подать и продать украшение таким разным людям. Но больше всего меня неизменно удивляет одно. Как?! Как могут мужские руки творить такую тонкую работу. Как они удерживают малюсенькие камешки. Видела, но не понимаю.

юлия73

Чт, 09/05/2019 - 22:48

Расскаленное бесарабское лето. В воздухе смешались ароматы полыни и спелых абрикос. Лучи солнца пробиваются сквозь виноградную лозу. Роман "Аэлита" на столе. Мгновение.

Натаники

Чт, 09/05/2019 - 22:54

Жил был грустный и невзрачный Кактус. Множество его собратьев живут в квартирах на подоконниках или стоят на столах у компьютеров. Был он темно-буро-зеленый с неопределенного цвета поникшими иголочками, вобщем тот еще красавец, одним словом : "Никакой"... Так бы и прожил он свой кактусиный век серой мышью, Грустно и скучно ... Но... Жил он не где нибудь у бабушки на тумбочке, а в Оринго, где живут волшебники и феи. Один из волшебников , увидел как грустит Кактус, даже услышал его вздохи, решил подарить ему чудесное кольцо с камнем сказочной красоты. Вначале наш Кактус не поверил, что кто то может его заметить и тем более подарить ему такую красоту. Кольцо так понравилось ему, что он не расставался с ним ни на минуты. Сила кольца (а кольцо конечно было не простое, а волшебное) перешла и к нашему Кактусу, окрасив его иголочки в цвет утренней зори. Теперь наш Кактус так и светится от счастья и радости, ведь все его замечают и восхищаются его красотой. Он даже подумывает взять псевдоним : " Мистер Неотразимо Великолепный ", хотя скромность не позволит ему так себя назвать, тогда просто -"Роскошный" . Вот так ))) . Не верите? Приходите в Оринго и сами все увидите своими глазами ! ))))))

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 07:35

Федір уважно слідкував за руками майстра, які перетворювали непоказну срібну заготовку в каблучку. Він бачив це десятки разів, але й досі відчував, що це не просто робочий процес, а народження чиєїсь маленької мрії.. Каблучка була особливою: більшість дорослих сказали б, що це капелюх, і лише ті, хто досі бачить серцем, помітили б обриси слоника, якого... проковтнув удав.Хлопчик вже знав цю історію. Його познайомила з нею бабуся Олена. Головна Фея Орінго — так її всі називали. І не погодитись з цим було важко. В Орінго чари були навколо, і маленьке сердечко їх відчувало. Навіть срібні дракони, здавалось, нетерпляче чекали, щоб змахнути крилами — тільки оберіть магічний кристал і скажіть, якими їм бути: вогняними, водними, квітковими? «А дракони можуть ожити, бабусю?» «Може статися все, у що ти щиро віриш. Навіть удав може проковтнути слона.» —серйозно відповіла бабуся. — «А намріяний дракон — стати твоїм захисником і другом. Правда, мало хто з дорослих зберігає віру в диво і здатність його творити» «Мені здається, всі вони працюють тут. Інакше дракони не були б такими... справжніми» — прошепотів хлопчик. «Можливо» — загадково відповіла бабуся — «Та навіть якщо для власниці вони будуть лише улюбленими прикрасами, це також буде чудово. І може , колись їх оживить дитяча уява..» Федір провів рукою по лускатій спинці дракона. Він передчував, що сьогодні його сни будуть особливими — сповненими відчуття польоту і тихого шурхоту крил вірного друга... «Як летить час» — подумала Олена Анатоліївна і посміхнулась — «Ще вчора ми знайомилися з Маленьким принцом, а вже сьогодні згадуємо сера Террі...»

Oksanushka

Пт, 10/05/2019 - 08:01

Меня поразило фото кактуса с Наутилусом! И всплыли строчки попсовой песенки "Дельфин русалку полюбил глубокой трепетной любовью...")) На что только не пойдешь ради любимого! Розовые иголки кактуса находятся в полной гармонии с сердцевинкой Наутилуса))

alissy

Пт, 10/05/2019 - 09:11

Жил-был Ювелир. Он очень любил создавать все сказочное. Точнее, делал он просто украшения, но что не сделает, все выходило сказочным, волшебным. Особенно хорошо у него получались Драконы. Такие добрые сущности разных цветов. Так же любил делать Волшебные зернышки. В народе было поверье: у кого будет такое Зернышко, того обязательно ждет успех в любых начинаниях. Однажды к нему на работу пришла Она, Фея, Девушка его мечты. Нарисовала Радость и предложила ее отлить в серебре. Почему нет? И Радость ожила. Потом они решили в Шляпу спрятать Слоника. Слоника видел лишь тот, кто верит в чудеса… Летом их Кактус вырос до необычайных размеров, было много дождей. Кактус, как и все вокруг был не простым, а с малиновыми иголками. Он вдохновил создать Наутилуса таким же малиновым. Потом к Ювелиру и Фее присоединились и другие Волшебники, их друзья. Ведь чем больше вокруг волшебства, тем больше людей просыпается и становится добрее. И стали они работать Командой: кто Менеджер, кто Программист, кто Художник, всем работа нашлась. Так и продолжают они дружно работать, всегда изучают что-то новое, создают оживающую красоту в серебре. И обязательно покорят весь мир) Ведь того, кто работает с душой, непременно ждет Удача!

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 09:23

Кріс був простим парубком з селища поблизу Дроеди. Життя не було прихильним до нього, попри те, що він був добрим і працьовитим хлопцем. Частенько заробленого вистачало лише на плату за землю. Стара хатина та клаптик городу — ось і все, що залишилось йому у спадок від названих батьків. Про рідних він нічого не знав, лише беріг перстень, який одного дня віддала Крісові названа мати, сказавши, що він був в пелюшках тієї ночі, коли вони побачили кошик з дитям на порозі хатини... Попри всі труднощі, Кріс вважав, що «його склянка наполовину повна» і з оптимізмом дивився у майбутнє. Зрештою, гірше не повинно було бути. І просто не могло... Одного дня Кріс почув історію про сплячу принцесу Ейрін з Дубліна, яку начебто зачарувала Чорна Діва, і яку жоден принц не спромігся розбудити ні поцілунками, ні подарунками, бо ж навіть не зміг відкрити усипальницю, вкриту самоцвітами, в якій їх замкнула Чорна Діва. Та й небагато було бажаючих — королівська казна спорожніла через витрати бідолашних батьків на магів, які так і не змогли повернути принцесу з царства сну. І самі батьки нещодавно відійшли в кращий світ... Кому потрібна така наречена? Але так було Крісові шкода Ейрін... «Щоб перемогти — треба боротися» — подумав він, і того ж дня, 9 травня, вирушив в дорогу, взявши з собою лише хлібину і пару картоплин. За кілька днів він дістався палацу, оточеного садом з незвичайної краси райдужних дерев. У самій гущавині саду була та сама усипальниця з самоцвітів. І один з них був таким схожим на опал з його персня... Кріс притулив каблучку до камінця на стіні, і... усипальниця легко відкрила свої двері. На сніжно-білому ложі спала принцеса, її золоті кучері прикривали обличчя. Крісу зовсім не хотілося цілувати Ейрін, тож він просто порухав її плече зі словами: «Wake up!» (не забуваймо, що дія відбувається в Ірландії )) . Принцеса прокинулася, поглянула на хлопця... І в цю мить вони обоє заніміли — бо дивилися одне на одного, наче в дзеркало... «Це неймовірно, що ти мене знайшов» — радісно вигукнула принцеса — «Мама розповідала мені про брата, якого викрала ще немовлям Чорна Діва. Яка ж я рада, що ми зустрілися!» — і простягнула Крісові руку.. з такою ж опаловою каблучкою... Часи правління Кріса та Ерін залишилися в історії королівства сторінкою, сповненою процвітання і добрих та справедливих діянь. А історія про двійко рідних душ, які здатні відчути і знайти одне одного, знайома та близька кожному близнюкові ))

slivka178

Пт, 10/05/2019 - 10:53

А мне понравились три последние фото. Поиск вдохновения, не иначе! Сложный маршрут от татуировок, этнических орнаментов до дизайна и архитектуры! Вот почему Ваши украшения так цепляют: потому что они обо всем сразу!!! P.S. Ирландскую историю выше сложно "переплюнуть", она великолепна!

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 13:40

Все, після цієї мексиканської легенди моя уява відмовилася працювати.)) В сиву давнину в пустелі, Де лише пісок і сонце Так пече немилосердно, Що вмирає все живе, Ріс собі самотній кактус, Та ще й мав відвагу цвісти Цвітом істинно казковим, Як метелика крило. Змій безбарвним, безхребетним Безпринципним був та підлим, Вирішив той цвіт украсти - Думав, сила є у нім... Та орел, хоч і високо Пролітав, його побачив, Каменем упав із неба, В бій із злодієм вступив. Боротьба тривала довго, В краплях крові все навколо - Змій, орел і, звісно, кактус, І каміння, і пісок... Ворон в затінку на скелі Зацікавлено дивився На тривалий поєдинок, Аж тут раптом чиясь кров Бризнула йому на дзьоба, І такого не стерпів він, Роздратовано прокаркав На весь голос "Nevermore!" Враз якась чарівна сила Змія в небо підхопила, Закрутила, завертіла Та віднесла в далечінь. І тепер в морських глибинах Змій свої лікує рани І лише ночами сниться Йому той прекрасний цвіт... Втомлений орел на скелю Ледве-ледве, та здійнявся, Ворону хотів сказати Щось, та ворон уже зник... Ну а кактус - цвів так само. Взагалі, йому байдуже, Хто там б'ється і для чого, В нього місія - рости. Лиш одне було незвичним - Що забарвлені червоним Відтепер у нього голки - Вічний спогад про ті дні...

Каблучка	Сережки	Підвіс
Шнурок	Ланцюжок	Браслет
Брошка	Кольє	Діадема
Брелок	Запонки	Сувенір

Поставити питання

Прикрашаємо

(093)254-35-70

Дивуємо

(067)254-58-80

Тішимо

(0800)-759-550

Воображариум...

azzurro

Чт, 09/05/2019 - 22:29

Tata27

Чт, 09/05/2019 - 22:37

юлия73

Чт, 09/05/2019 - 22:48

Натаники

Чт, 09/05/2019 - 22:54

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 07:35

Oksanushka

Пт, 10/05/2019 - 08:01

alissy

Пт, 10/05/2019 - 09:11

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 09:23

slivka178

Пт, 10/05/2019 - 10:53

Patricia

Пт, 10/05/2019 - 13:40

Прикраси

Орінго клуб

Контакти

Орінго, 2010-2024

Всі права захищені

Оферта